Лекції та семінари, цікаві практичні заняття, ґрунтовні конспекти, безсонні ночі перед іспитами, шпаргалки, хвилювання перед сесією – усе це неодмінні атрибути справжнього студентського життя. А також  атмосфера дружнього спілкування, нових знань, можливо й першого кохання…

Хто такий студент у 21 столітті? Яким є студентське життя сьогодні? На ці та інші питання шукали відповіді студенти першого курсу факультету української філології.

Напередодні студентського свята у групах УАФ-24, УМЛ-24 (куратор доцент Наталя Миколаївна Шарманова) та групі УПФ-24 (доцент Ганна Глебівна Асмаковська) було проведено кураторські години, присвячені Міжнародному дню студента. Цей день є символом молодіжного прагнення до знань, свободи і соціальної справедливості. Українська спільнота, відчуваючи глибоку солідарність до принципів демократії, з ініціативи студентської молоді, приєдналося до цієї міжнародної ініціативи і закріпило в своєму законодавстві День студента, що відзначається 17 листопада додатковим Указом Президента України від 16 червня 1999 р. 

Однак історія святкувань має трагічний присмак, оскільки події, що стали основою для цього дня пов’язані із 17 листопада й ушануванням пам’яті студентів та викладачів, які в 1939 році в Чехословаччині стали жертвами нацистських репресій. Студентські протести, що виникли як відповідь на окупацію їхньої країни, отримали жорстокий опір з боку нацистської влади – арешти, розстріли, боротьба з молодіжним рухом за свободу й демократичні цінності. У 1941 році Міжнародна рада студентів запропонувала відзначити 17 листопада міжнародним днем усіх студентів. Однак з часом цей день набув зовсім іншого значення. Про це і не тільки велася розмова зі студентами-першокурсниками, які тільки почали свій довгий студентський шлях у Криворізькому державному педагогічному університеті.

Миронюк Катерина (староста групи УАФ-24) від себе особисто та від імені групи висловила такі думки й побажання: «Сьогодні, відзначаючи це свято, ми не просто згадуємо жертви трагічних подій минулого. Ми також підкреслюємо важливість студентського руху, єдності молоді та її здатності впливати на суспільні зміни. Ми як студентська спільнота несемо відповідальність за збереження пам’яті про ці події, а також за те, щоб голос молоді завжди був почутий. Нехай цей день нагадує нам усім, що кожен із нас має право та обов’язок боротися за справедливість, незалежно від обставин. Бажаємо всім студентам сили, єдності та наполегливості в досягненні своєї мети, і нехай ці цінності надихають у щоденному житті».

Студенти групи УПФ-24 у своїх роздумах про свято звернулися до цікавих фактів про студентське життя в інших країнах, згадали свій перший день у стінах університету, поділилися враженнями від студентського життя й хвилюваннями, які їх бентежать перед прийдешньою сесією. Важливим питанням для студентів є психологічний аспект свого перебування в новому статусі, особливо у тривожний воєнний час.

«Попри війну українські студенти продовжують виявляти незламність, відданість своєму навчанню та прагненню до розвитку. В умовах війни вони не лише стикаються з фізичними й емоційними випробуваннями, а й демонструють величезну силу духу, здатність до самодисципліни та відповідальності. Студенти знаходять способи поєднувати навчання з волонтерською діяльністю, допомогою армії і всім тим, хто опинився у складних обставинах. Ці студенти втілюють мрію про краще майбутнє України, здобувають освіту, щоб відбудовувати нашу країну після перемоги, прагнучи не лише до особистісного зростання, а й до розвитку колективної мудрості та єдності нації. Їхнє прагнення до знань стає символом непереможності українського народу», – підсумували свої роздуми студенти групи УПФ-24.

Вітаємо вас зі святом, дорогі студенти! З роси і води вам, нехай життя рясниться яскравими враженнями, щедрим подарунками долі, здобутками в навчанні. І вдалої сесії!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 310

14 листопада 2024 року відбулася лекція кандидата філологічних наук, доцента, доцента кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталії Миколаївни Малюги на тему: «Нація живе у мові: українсько-угорські паралелі», проведена в контексті онлайн-проєкту кредитної мобільності здобувачів вищої освіти «Осіння філологічна школа 2024». Тема філологічної школи – «Літературно-культурні взаємини України та Угорщини: текст, контекст». Організатори проєкту: Ніредьгазький університет (Угорщина), Криворізький державний педагогічний університет (Україна), ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Україна).

Лейтмотивом лекції стали слова Іштвана Сечені, засновника Угорської Академії наук, із якими він звернувся до угорського сейму: «Нація живе в мові. Бо якщо не там, то де?». Учасники філологічної школи мали змогу прослухати цікаву лінгвістичну розвідку про взаємодію української та угорської мов, запозичення, які увійшли до угорських говорів зі слов’янських мов, зокрема  й української, усвідомити силу прояву національного відродження в мові. Лекторка звернула увагу на особливості мовної організації українців та угорців, яку етноси сформували в процесі боротьби за власну незалежність. Неабиякий інтерес у слухачів викликали колоритні приклади, зокрема спільнокореневі слова на позначення любові szeretet і szerelem. Не залишилися поза увагою й етикетні форми спілкування: присутні задумалися, чому монетизація подяки в українців вербалізована у вислові на чай (чайові), а  угорці в подібній ситуації використовують конструкцію, відповідником якої є на вино (винні гроші).

Наталії Миколаївні вдалося охопити питання мовного контактування, узаємозв’язку мови, культури та історії етносу, проблему націєтворення. Лекторка підкріплювала виклад місткими цитатами авторитетних учених. Відгомін у середовищі слухачів знайшли слова філософа і мовознавця Йоганна Готфріда Гердера з огляду на їхню зануреність у сучасний контекст: «Усі такі близькі носії різних мов є рівночасно найзапеклішими, найнепримиреннішими ворогами, і якраз не з хижості та зажерливості, бо вони здебільшого не грабують, а лише вбивають, руйнують і приносять жертви тіням своїх батьків». Під час викладу зростало сприйняття тези про те, що сила мови визначається за п’ятьма стандартними критеріями: географічним, економічним, комунікаційним, знаннєвим, дипломатичним і медійним.

І здобувачі освіти, і викладачі відзначили змістовність лекції Наталії Малюги, її глибокий мовно-філософський аналіз усіх мовно-історичних процесів, пов’язаних із формуванням української та угорської мов, а відтак рефлексія від отриманої інформації була глибокою.

Наприкінці лекції Наталія Миколаївна подякувала організаторам школи за запрошення і можливість долучитися до цієї знакової для факультету академічної події, а здобувачам освіти побажала й надалі пізнавати світ українського (й не тільки) слова, занурюватися в міжмовні процеси, керуватися важливим для всієї філологічної спільноти гаслом: «Мова має значення».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 397

12 листопада 2024 року здобувачі бакалаврського й магістерського рівнів вищої освіти факультету української філології та викладачі кафедри української мови КДПУ відвідали гостьову лекцію д-ра філол. наук, проф. Валентини Володимирівни Калько «Когнітивна парадигма як парасолька сучасної лінгвістики». Лекція відбулася на базі новоствореного в жовтні цього року Інституту україністики Варшавського університету. Модератором онлайн-зустрічі виступила д-р філол. наук, доц. Тетяна Ярославівна Пухонська.

Перед широкою філологічною спільнотою Валентина Калько, професор кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, виступила з доповіддю за проблематикою одного з найбільш актуальних нині напрямів сучасного мовознавства, ґрунтованих на класичних наукових засадах і новітніх лінгвістичних ідеях, – когнітивною лінгвістикою. Зауважимо, що українська дослідниця є авторкою майже 100 наукових і науково-методичних праць (монографій, статей, посібників).

Усі присутні мали змогу ознайомитися з авторською інтерпретацією когнітивної парадигми в декодуванні мовних одиниць (лексем, фразеологізмів, паремій), торкнулися низки питань пропозитивно-диктумної мотивації та псевдомотивації тих або тих лінгвістичних явищ. Із зацікавленням аудиторія сприймала лекторку, чиї наукові інтереси торкалися дотичних проблем пареміології, ономасіології, лінгвосеміотики, які також розбудовані на когнітивних векторах сучасного вітчизняного й зарубіжного мовознавства.

Змістовний філологічний виклад, презентований у рамках гостьової лекції, нікого не залишив байдужим, адже декодована доповідачкою семантика розкриває механізми щоденної людської комунікації.

Щиро дякуємо Валентині Калько й організаторам за прослухану лекцію в Інституті україністики Варшавського університету!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 373

29 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталя Шарманова провела гостьову лекцію з етнолінгвістики для студентів Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у стінах Жовтого корпусу.

На запрошення гаранта освітньої програми «Українська і англійська мова: переклад та редагування» к. філол. н., доц., доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка Оксани Суховій обрано знаковий концентр з етнолінгвістичних студій. Тема «Реконструкція моделі народного знання» окреслила коло прикладних етнолінгвістичних питань, пов’язаних з особливостями інтерпретації етномовних явищ в аспекті відтворення моделі етнічної картини світу та самобутностї її репрезентації в лінгвальних національно-культурних маркерах.

Здобувачі освіти 2 курсу за ОП «Українська і англійська мова: переклад та редагування» мали змогу з’ясувати низку важливих проблем етнолінгвістики як сучасного напряму мовознавчої царини, як-от: символіка як елемент мовної картини світу; коди української етнокультури; етнічна й соціокультурна стереотипізація у мовних знаках.

Етнолінгвістична характеристика словесних символів у викладі доц. Н. Шарманової була спрямована на поглиблення й систематизацію знань про процеси концептуалізації світу, репрезентовані у мовному просторі як інтегративному носієві універсальної та ідіоетнічної інформації, смислове ядро якої генетично пов’язане з концептосферою української лінгвокультури, етнічними образами, міфологемами, архетипами, національними символами й ціннісно-смисловою парадигмою української ментальності.

Запропонований освітній контент у світлі теорії етносвідомості спонукав бакалаврів-філологів до поглибленого вивчення й ретроспективного представлення етномовних явищ, які відтворюють і зберігають образ світу, сформований у соціально-культурних аналах історичної пам’яті народу та новітніх зразках, як аксіологійний інваріант етнолінгвістичної тріади «мова – нація – культура».

Жива академічна атмосфера під час гостьової лекції сприяла обговоренню важливих аспектів щодо розуміння цілісної картини світу українців, і власне, поєднання лінгвістичної й концептуальної картин світу на підставі аналізу мови етнотекстів й осмисленняю української етнокультурної концептосфери.

Свої враження від прослуханого здобувачі освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка висловили на офіційній сторінці у Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/jMGXbJPs3UvJEtNw/

Доцент Наталя Шарманова теж поділилася власною рецепцією:

«Щиро вдячна колегам за запрошення, а студентам за неймовірну підтримку! Справді, готовність і виразне бажання здобувачів освіти поринути в етнокультурне безмежжя мови, увібрати найтонші відтінки мовно-естетичних знаків (слів, фразем, паремій) у вираженні самобутності української етнічної картини світу в тих або тих національно-культурних маркерах якраз і допомогло зреалізувати задумане. Ми спільно торкнулися питань, які дають змогу усвідомити, наскільки етнокультурні ресурси розкривають національні ідеали, символи і стереотипи, відтворюючи загальний дух мови, а етнолінгвістичний компонент постає потужним джерелом ментальності й репрезентантом енергетичного коду нації. Крім того, емоційний настрій і інтелектуальний заряд аудиторії сприяв комфортному академічному спілкуванню через низку зацікавлених питань. А сама поважна атмосфера у стінах найголовнішого вітчизняного університету та студентська активність у студіюванні етнолінгвістики додали безліч незабутніх вражень, нових наукових орієнтирів, професійного досвіду і мені».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 319

2 листопада 2024 року громадськість Кривого Рогу мала можливість відвідати публічну лекцію «Гендерна асиметрія в мовному відображенні», яку провела кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталія Малюга.

Захід відбувся в рамках проєкту «Фемквартал 3.0» за ініціативи об’єднання «рівні у кривому» та підтримки Української феміністичної мережі за свободу і демократію (місце проведення – Бібліотека на Поштовій). На лекції присутні мали змогу дізнатися чимало затребуваної суспільством інформації, що стосується оприявнення жінки в слові (йшлося про способи мовної ідентифікації жінки; проблеми агентивно-професійної номінації; стратегії статевої нейтралізації засобами мови; гендерну інтерпретацію категорії роду; особливості поєднання граматичних форм під час побудови висловлювань; творення фемінітивів за словотвірними моделями), а також почути думки мовознавчої спільноти щодо фемінітивів в українській мові.

На переконання лекторки, у випадках асиметрії мовних образів чоловіка і жінки слід убачати не тільки звичайний консерватизм соціуму з його традиційною андроцентрично орієнтованою мовною свідомістю, не лише консерватизм мовної структури, яка не встигає оперативно реагувати на динамічний світ соціальної дійсності, але також і фактичний стан самої позамовної дійсності, коли мова відбиває те, що є, що переважає, принаймні на цей момент, у самому відображуваному світі. Мова зовсім не обов’язково є «кривим дзеркалом».

Наталія Миколаївна аргументувала думку й багатьма прикладами її проілюструвала, що в значенні чоловічого роду яскраво виражена ідея особи взагалі, натомість у грамемі жіночого роду – ідея тільки жіночої статі. Принцип андроцентризму в мові виявляється системно, зокрема й у граматиці. Наприклад, у межах категорії числа, коли слово, що в однині співвідноситься тільки з чоловіком, уживається на позначення, по-перше, сукупності чоловіка й жінки, їхньої спільної дії, ознаки тощо, по-друге, соціальних, етнічних чи інших верств, які складаються, природно, з представників обох статей: українці (татари та ін.) у значеннях «українці й українки», «татари й татарки» і т. ін.; сусіди – «сусід і сусідка; сусіди й сусідки» батьки – це не тільки «батько й батько» (як, наприклад, мн. матері), але й «батько й мати»; батьки й сини – у значенні різних поколінь (не матері й дочки!).

Активізована тенденція до творення суфіксальних фемінітивів, націлена на забезпечення жінок їхніми власними найменуваннями, має спиратися на дотримання традицій словотворення української мови. Однак ця тенденція стала поширюватися в певних сегментах сучасного публічного мовного простору вже майже автоматично, нерідко призводячи до сплутування й нівеляції виражальних ресурсів різних стилів і жанрів літературної мови: зниження й навіть огрублення конотації дериватів (мер – мерка, персонаж – персонажка) чи такого ж недоречного піднесення їхнього стилістичного статусу (лікарка-епідеміологиня, криміналогиня).

Наталія Малюга, підтверджуючи тезу, що формування гендерної ідентифікації та соціалізації є досить актуальним та важливим питанням у контексті вивчення проблем самоідентифікації та становлення особистості, підводить присутніх до висновку, що словотворчі процеси фемінізації за самою своєю природою не здатні усунути слідів похідності, а отже, і вторинності мовного образу жінки на фоні образу чоловіка у структурі мови.

На лекції були присутні люди різних поколінь, зокрема й студентки факультету української філології. Тож надамо їм слово:

Вероніка Ільчук (УПФ-21): Сьогодні ми мали змогу побути у колі «своїх» та поговорити «про своє». Фемінітиви – те, що оточує нас у повсякденному житті. Однак не кожен знає, як правильно їх уживати, які форми є унормованими. Наприклад, у школі мене вчили, що вживання форми «криворіжка» є неправильним, має бути тільки «жителька Кривого Рогу». Натомість на лекції я дізналася, що назви «криворіжець» та «криворіжка» відповідають усім стандартам мови, але кожен має змогу сам для себе обрати форму, яка йому до вподоби. Дуже сподобався виклад інформації: наукова основа, поєднана з цікавими фактами сьогодення, прикладами з життя та емоційно забарвленою розповіддю. Також вразив той факт, що серед переліку професій тільки 0,54% жіночого роду. Тому нам є про що подумати, до чого прагнути та що просувати. Дякуємо за запрошення, за змогу долучитися до цікавої дискусії, де кожен мав можливість поставити запитання та почути змістовну відповідь.

Марія Погрібна (УПФ-21): Лекція пані Наталії Миколаївни була дуже цікавою, сучасною і важливою. Цей захід став для мене хорошою нагодою дізнатися більше про те, як мова впливає на гендерні стереотипи та рівність. Я зрозуміла, чому виникають труднощі з утворенням і використанням у мовленні професійних назв жінок та як мова відображає гендерні ролі. Дякую пані Наталії Миколаївні та «Фемкварталу 3.0» від ініціативної групи «Рівні у Кривому» за можливість відвідування цікавої лекції.

Аліна Гура (УПФ-21): До відвідування лекції я ніколи не замислювалася про гендерну асиметрію в українській мові, зокрема мене вразило, що в найменуваннях професій кількість фемінітивів становить 0,54%. Спочатку це мене дуже обурило, але згодом лекторка обґрунтовано пояснила, чому не потрібно упереджено ставитися до слів, які мають граматичне значення чоловічого роду, але позначають людину загалом. Крім того, нагадала, що в мові є багато гендерно нейтральних слів (наприклад, слово «голова» має багато значень і вживається на позначення як чоловіка, так і жінки). Новим для мене було те, що в діалектному середовищі нормою було називати сина «доцею», «донею» тощо. Загалом хочеться поділитися враженнями про сприйняття: приємно знаходитися в колі однодумців, об’єднаних дружньою атмосферою та потягом до вдосконалення власного мовлення. Дякую за запрошення! Із нетерпінням чекаю нової зустрічі!

Із дописом про лекцію Наталії Миколаївни Малюги можна ознайомиися за покликанням https://t.me/femkvartal/499

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 441

01 листопада 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений питанням академічної доброчесності. У його підготовці взяли участь студенти 2 курсу під керівництвом професора кафедри української мови Жанни Василівни Колоїз, яка наголосила на важливості й перспективності подібних ініціатив академічної спільноти у зв’язку з новими суспільними викликами, дистанційним навчанням, міжнародними стратегіями розвитку КДПУ тощо.

На академічне зібрання завітали студенти різних курсів усіх спеціальностей, декан факультету української філології доцент Любов Миколаївна Семененко, в. о. завідувача кафедри української мови Тетяна Михайлівна Мішеніна, гарант ОПП  «Українська мова та література, зарубіжна література. Англійська мова» Наталя Анатоліїна Березовська-Савчук, гарант ОПП «Українська мова та література. Психологія» Інна Миколаївна Онікієнко, гарант ОПП «Українська мова та література, зарубіжна література» Наталя Володимирівна Яременко, викладачі кафедри української мови доценти Ганна Глебівна Асмаковська, Наталія Миколаївна Малюга, Наталя Миколаївна Шарманова.

Здобувачі освіти, які вивчають дисципліну «Основи академічного письма» у ІІІ семестрі, організували обговорення ключових питань академічної грамотності, надзвичайно актуальних для всією студентської спільноти на всіх етапах навчання в університеті, а також у процесі майбутньої професійної самореалізації. Було заслухано доповіді на такі теми: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритет поширення серед здобувачів (Катерина Тараненко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: данина моді чи життєва необхідність (Тетяна Чапленко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: основні принципи дотримання (Олена Черкасова, група УАФ-23), Основні різновиди порушень академічної доброчесності (Єлизавета Антоненко, група УАФ-23),  Академічна доброчесність: реалізація та відповідальність (Наталя Садикова, група УАФ-23), Свій і чужий текст: основні різновиди академічного плагіату (Катерина Федько, група УАФ-23).

До присутніх звернулася в.о. завідувача кафедри української мови професор Тетяна Мішеніна, яка наголосила на важливості подібних заходів серед студентів, оскільки варто враховувати, що професійне становлення особистості не може відбутися без врахування питань дотримання академічної доброчесності під час здобуття освіти й у подальшій роботі. Важливо, що в підготовлених матеріалах зроблено акценти на суспільну, соціальну, моральну відповідальності за результати академічної взаємодії, враховуючи всі аспекти цього багатовимірного поняття.

Декан факультету Любов Семененко подякувала організаторам заходу за ініціативність у важливому питанні академічної доброчесності. На думку Любові Миколаївни, основним завданням закладу вищої освіти є підготовка майбутніх спеціалістів до виконання своєї соціальної ролі, ґрунтованої як на отриманих за роки навчання знаннях, уміннях і навичках, так і на духовних, морально-етичних, національно-культурних цінностях, з‑поміж яких найсуттєвішими є академічна доброчесність.

Бажаємо всім учасниками освітнього процесу не ігнорувати принципи академічної доброчесності й дотримуватися їх у своїй професійній діяльності.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 395

30 жовтня 2024 року відбулося відкрите заняття доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської зі студентами 3 курсу з дисципліни «Типологія помилок», присвячене вивченню й аналізу найтиповіших анормативів лексичного та морфологічного характеру.

На занятті були присутні викладачі кафедри української мови: в. о. завідувача кафедри проф. Т. М. Мішеніна, проф. Ж. В. Колоїз, доц. С. А. Бузько, доц. В. А. Городецька, доц. Н. М. Малюга, доц. Н. М. Шарманова. Вони дали позитивні відгуки на відкриту лекцію, висловили свої зауваження й рекомендації. Загалом лекція відповідала дидактичним, психолого-педагогічним вимогам, мала елементи виховного впливу, зокрема викладач апелювала до текстів відомих українських  персоналій, у яких засвідчено розуміння проблеми культури мовлення, неприпустимості помилок.

Ганна Глебівна, як було відмічено колегами, володіє традиційними методами проведення занять такого типу, зуміла пояснити складні теоретичні положення доступно, ілюструючи правила цікавими й змістовними прикладами. Викладачка продемонструвала вміння створювати атмосферу доброзичливості і взаємоповаги на занятті, показавши високий рівень академічного спілкування.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 478

24 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Світлана Андріївна Бузько відвідала ТРК «Рудана» й узяла участь у записі передачі «10 хвилин», присвяченій Дню української писемності та мови.

Щодо написання диктанту єдності Світлана Андріївна зазначила, що, беручи участь у цьому диктанті, українці відчувають себе частиною великої, могутньої, непереможної спільноти. Цей диктант покликаний насамперед об’єднати всіх українців, незалежно від місця їх перебування, соціального статусу тощо. Зараз, кили в умовах повномасштабної війни багато українців змушені були покинути рідні домівки, такі заходи, як диктант єдності, є особливо актуальними, оскільки вони нагадують про те, що в єдності наша сила й непереможність.

На питання ведучої щодо того, чи можемо говорити про те, що  в останні роки більше людей в Україні заговорили рідною мовою і прагнуть вивчати її, Світлана Бузько зауважила, що, безперечно, як би це не парадоксально звучало, на мовне питання війна вплинула якоюсь мірою позитивно. Особливо приємно чути, як українською спілкується молодь. Це дає привід сподіватися на те, що майбутні покоління не будуть такі заангажовані й закомплексовані в плані української мови, як покоління пострадянське, для якого українська мова була другорядною відносно російської.

Цікавим було питання про вплив війни на розвиток мови. Світлана Андріївна наголосила, що, безперечно, мова як суспільне явище реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Трагічні події останніх років, пов’язані з російською імперською політикою геноциду стосовно українського народу, стали поштовхом до появи нових слів у лексичній системі української мови.

Значна частина неологізмів походить від назв сучасної зброї, напр.: байрактарити; енлоїти, джавелінити; стінгерити; хаймарсити. Усі ці слова мають значення «нищити / знищити ворога військовою зброєю». Із подібним значенням («знешкодити, ліквідувати, тобто вбити ворога») в українських ЗМІ часто вживаються дієслова замогилити, забаранити, закобзонити, іхтамнєтити.

Значна частина цих новотворів походить від прізвищ відомих осіб. Напр.,  кімити – «зберігати спокій і оптимізм», приту́лити – «жертвувати  кошти на допомогу українській армії».

Деякі нові слова походять від назв українських населених пунктів, де велись активні бойові дії, напр., відірпенити, нагостомелити, відізюмити, забучити, відчорнобаїти, ці слова також мають значення  «дати відсіч ворогові»

Отже, наголосила С. Бузько, війна принесла не тільки страждання, але й зумовила появу великої кількості неологізмів, які продовжують з’являтися в сучасному українськомовному інтернет-просторі, входити до системи української мови, поповнюючи її лексичний склад.

Крім цього, як зауважила Світлана Андріївна, прагнучи до максимальної виразності мовлення, сучасні журналісти (і не тільки журналісти, а й звичайні мовці) інколи вдаються до такого кроку, як використання відверто ненормативної, нецензурної лексики, переважно задля того, аби найточніше та найвиразніше передати своє ставлення до ворогів. Якщо говорити про медійні тексти, підсумувала мовознавиця, то, очевидно, часткова відсутність цензури свідчить передусім про цілковите неприйняття українським суспільством злочинної імперської політики геноциду стосовно українського народу з боку російської федерації.

На питання «Що б ви порадили тим, хто хоче пізнати рідну мову глибше?», доц. Світлана Бузько зазначила, що, потрібно більше читати українською мовою, слухати українські пісні, дивитися українськомовних блогерів, спілкуватися українською в побуті. І головне – усвідомити, що російська мова – це мова терористів, військових злочинців, убивць, які прийшли на нашу землю з метою знищення української нації.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 346

Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь.

Користуйся нею, оберігай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам,

а вони передадуть наступним поколінням.

Микита Шумило

25 жовтня 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений Дню української писемності та мови, який підготували студенти 3 курсу за участі в. о. завідувача кафедри української мови, професора Тетяни Михайлівни Мішеніної та доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської.

На святкове зібрання завітали студенти першого та старших курсів факультету української філології, факультету іноземних мов, учні КГ №102, КЗО «Колія», викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, декан факультету доцент Любов Миколаївна Семененко.

Завітали на урочистий захід ректор університету професор Ярослав Владиславович Шрамко, проректор з науково-педагогічної роботи доцент  Юлія Олександрівна Баруліна.

Ярослав Владиславович привітав усіх зі святом і висловив щирі сподівання, що мовний розвиток українського суспільства, який нині є рушієм нашого національного самовираження, посприяє перемозі українців над ворогом. Мова є важливим засобом ідентифікації українців та тлі глобалізаційних подій.

І йшли віки, були українці,

І сотворилось слово українське.

І сталося так,

То сказало собі слово

По-своєму і благословилося.

І прилетіли птиці, і вродилася калина,

І було солодко,

І було гірко.

І стало все називатися:

І земля, і матір,

І Вітчизна по-Вкраїнському (Володимир Сосюра).

Щороку восени в Україні відзначають День української писемності та мови – у пам’ять про святого Нестора Літописця. Свято започатковано 6 листопада 1997 року на державному рівні з ініціативи громадських організацій і до 2023 року його відзначали 9 листопада за юліанським календарем, за яким церква жила донедавна.

Свято нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до рідного слова і чорної зради, довгої віковічної боротьби за її самобутність і незалежність. В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

День української писемності та мови ми пов’язуємо з досвідом віків, пам’яттю про найдраматичніші випроби історії, коли на її ураганних вітрах українці, зберігши мову, духовно зберегли себе, відкинули примітивний кон’юктурний лад історико-культурного нігілізму.

Слово «обов’язок» означає зобов’язання громадянина, те, чого слід беззастережно дотримуватися. Берегти мову – найголовніший обов’язок громадянина перед українським народом, рідною землею. Національна самозневага призводить до душевного спустошення, занепаду культури, втрати духовної спадщини. Світ тоді навколо стає безбарвним, неословленим, культура – збідненою, народ – знедоленим. Цифрова цивілізація надсилає Людству меседж: космічна швидкість у доступі до різноманітної інформації, віртуальний простір і штучний розум, полікультурний діалог.

Але і поряд тисячолітня історія, і сучасне цифрове слово спочатку було написане при тьмяному світлі воскової свічки в скрипторіях. Тоді виписувалися по букві сакральні тексти, закладалися міцні цеглини історії й самодостатньої культури, творилася українська держава.

«Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам залишили попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам», – підсумувала у своєму виступі Тетяна Мішеніна.

Кафедра української мови щиро вітає зі святом усіх, для кого рідна мова є не лише засобом спілкування, але й маркером ідентичності, виразником національного буття!

Шануймося, шануймо українське Слово, яке щедрує нам на щастя й долю, на світлі води і високе мирне небо, тепле високе сонце і чесну працю!

Історія в книгах довга, наживо – минає стрімко,

моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку.

До біса маневрів список, дивіться, які ми вперті,

дивіться, як сміємося прямо в обличчя смерті.

Дивіться на наші танці з руйновищ, постів, окопів,

над головами – уламки, з-під ніг вилітає попіл,

контемпорарі в підвалах для тих, хто лихої вдачі.

Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив.

Якщо би всю сіль з копалин, жбурнути в страждання світу,

то більшість у наших ранах розквітла би горицвітом.

Бо з кожним життям навколо недоля і доля спільна.

Прислухайтесь – у полоні ворожому чутно співи.

За мить як піти в атаку, ми молимось про спасіння,

якщо Бог і є, він носить форму мого покоління.

Чи прийме він нас, хто знає – святих серед нас немає.

Дивіться, як ми лютуєм, як пристрасно ми кохаєм.

Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли,

ми билися як востаннє, найкращі із нас померли.

Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно

читаєш це УКРАЇНСЬКОЮ, значить ми бились гідно (Павло Вишебаба)

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 267

23 жовтня 2024 року на кафедрі української мови відбувся науково-методичний семінар, на якому було заслухано доповідь в.о. завідувача кафедри проф. Тетяни Михайлівни Мішеніної про матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення ОК ОП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (за вимогами Таблиці 1 акредитаційної справи).

У виступі окреслено коло актуальних проблем, пов’язаних з акредитаційними процесами, зокрема презентовано інформацію про обов’язкові освітні компоненти освітньої програми, спеціальне матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення, наведено відомості щодо нього та інше.

Учасники НМС кафедри долучилися до обговорення акредитаційних питань, намагалися визначити шляхи розв’язання проблемних питань відповідно до вимог щодо освітніх програм. У межах роботи семінару науково-педагогічні працівники мали змогу обмінятися досвідом роботи з акредитаційних питань, що має посприяти вдосконаленню організації освітнього процесу загалом та посилити підготовку до акредитації ОПП.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 265