29 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталя Шарманова провела гостьову лекцію з етнолінгвістики для студентів Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у стінах Жовтого корпусу.

На запрошення гаранта освітньої програми «Українська і англійська мова: переклад та редагування» к. філол. н., доц., доцента кафедри української мови та прикладної лінгвістики ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка Оксани Суховій обрано знаковий концентр з етнолінгвістичних студій. Тема «Реконструкція моделі народного знання» окреслила коло прикладних етнолінгвістичних питань, пов’язаних з особливостями інтерпретації етномовних явищ в аспекті відтворення моделі етнічної картини світу та самобутностї її репрезентації в лінгвальних національно-культурних маркерах.

Здобувачі освіти 2 курсу за ОП «Українська і англійська мова: переклад та редагування» мали змогу з’ясувати низку важливих проблем етнолінгвістики як сучасного напряму мовознавчої царини, як-от: символіка як елемент мовної картини світу; коди української етнокультури; етнічна й соціокультурна стереотипізація у мовних знаках.

Етнолінгвістична характеристика словесних символів у викладі доц. Н. Шарманової була спрямована на поглиблення й систематизацію знань про процеси концептуалізації світу, репрезентовані у мовному просторі як інтегративному носієві універсальної та ідіоетнічної інформації, смислове ядро якої генетично пов’язане з концептосферою української лінгвокультури, етнічними образами, міфологемами, архетипами, національними символами й ціннісно-смисловою парадигмою української ментальності.

Запропонований освітній контент у світлі теорії етносвідомості спонукав бакалаврів-філологів до поглибленого вивчення й ретроспективного представлення етномовних явищ, які відтворюють і зберігають образ світу, сформований у соціально-культурних аналах історичної пам’яті народу та новітніх зразках, як аксіологійний інваріант етнолінгвістичної тріади «мова – нація – культура».

Жива академічна атмосфера під час гостьової лекції сприяла обговоренню важливих аспектів щодо розуміння цілісної картини світу українців, і власне, поєднання лінгвістичної й концептуальної картин світу на підставі аналізу мови етнотекстів й осмисленняю української етнокультурної концептосфери.

Свої враження від прослуханого здобувачі освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка висловили на офіційній сторінці у Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/jMGXbJPs3UvJEtNw/

Доцент Наталя Шарманова теж поділилася власною рецепцією:

«Щиро вдячна колегам за запрошення, а студентам за неймовірну підтримку! Справді, готовність і виразне бажання здобувачів освіти поринути в етнокультурне безмежжя мови, увібрати найтонші відтінки мовно-естетичних знаків (слів, фразем, паремій) у вираженні самобутності української етнічної картини світу в тих або тих національно-культурних маркерах якраз і допомогло зреалізувати задумане. Ми спільно торкнулися питань, які дають змогу усвідомити, наскільки етнокультурні ресурси розкривають національні ідеали, символи і стереотипи, відтворюючи загальний дух мови, а етнолінгвістичний компонент постає потужним джерелом ментальності й репрезентантом енергетичного коду нації. Крім того, емоційний настрій і інтелектуальний заряд аудиторії сприяв комфортному академічному спілкуванню через низку зацікавлених питань. А сама поважна атмосфера у стінах найголовнішого вітчизняного університету та студентська активність у студіюванні етнолінгвістики додали безліч незабутніх вражень, нових наукових орієнтирів, професійного досвіду і мені».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 135

2 листопада 2024 року громадськість Кривого Рогу мала можливість відвідати публічну лекцію «Гендерна асиметрія в мовному відображенні», яку провела кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталія Малюга.

Захід відбувся в рамках проєкту «Фемквартал 3.0» за ініціативи об’єднання «рівні у кривому» та підтримки Української феміністичної мережі за свободу і демократію (місце проведення – Бібліотека на Поштовій). На лекції присутні мали змогу дізнатися чимало затребуваної суспільством інформації, що стосується оприявнення жінки в слові (йшлося про способи мовної ідентифікації жінки; проблеми агентивно-професійної номінації; стратегії статевої нейтралізації засобами мови; гендерну інтерпретацію категорії роду; особливості поєднання граматичних форм під час побудови висловлювань; творення фемінітивів за словотвірними моделями), а також почути думки мовознавчої спільноти щодо фемінітивів в українській мові.

На переконання лекторки, у випадках асиметрії мовних образів чоловіка і жінки слід убачати не тільки звичайний консерватизм соціуму з його традиційною андроцентрично орієнтованою мовною свідомістю, не лише консерватизм мовної структури, яка не встигає оперативно реагувати на динамічний світ соціальної дійсності, але також і фактичний стан самої позамовної дійсності, коли мова відбиває те, що є, що переважає, принаймні на цей момент, у самому відображуваному світі. Мова зовсім не обов’язково є «кривим дзеркалом».

Наталія Миколаївна аргументувала думку й багатьма прикладами її проілюструвала, що в значенні чоловічого роду яскраво виражена ідея особи взагалі, натомість у грамемі жіночого роду – ідея тільки жіночої статі. Принцип андроцентризму в мові виявляється системно, зокрема й у граматиці. Наприклад, у межах категорії числа, коли слово, що в однині співвідноситься тільки з чоловіком, уживається на позначення, по-перше, сукупності чоловіка й жінки, їхньої спільної дії, ознаки тощо, по-друге, соціальних, етнічних чи інших верств, які складаються, природно, з представників обох статей: українці (татари та ін.) у значеннях «українці й українки», «татари й татарки» і т. ін.; сусіди – «сусід і сусідка; сусіди й сусідки» батьки – це не тільки «батько й батько» (як, наприклад, мн. матері), але й «батько й мати»; батьки й сини – у значенні різних поколінь (не матері й дочки!).

Активізована тенденція до творення суфіксальних фемінітивів, націлена на забезпечення жінок їхніми власними найменуваннями, має спиратися на дотримання традицій словотворення української мови. Однак ця тенденція стала поширюватися в певних сегментах сучасного публічного мовного простору вже майже автоматично, нерідко призводячи до сплутування й нівеляції виражальних ресурсів різних стилів і жанрів літературної мови: зниження й навіть огрублення конотації дериватів (мер – мерка, персонаж – персонажка) чи такого ж недоречного піднесення їхнього стилістичного статусу (лікарка-епідеміологиня, криміналогиня).

Наталія Малюга, підтверджуючи тезу, що формування гендерної ідентифікації та соціалізації є досить актуальним та важливим питанням у контексті вивчення проблем самоідентифікації та становлення особистості, підводить присутніх до висновку, що словотворчі процеси фемінізації за самою своєю природою не здатні усунути слідів похідності, а отже, і вторинності мовного образу жінки на фоні образу чоловіка у структурі мови.

На лекції були присутні люди різних поколінь, зокрема й студентки факультету української філології. Тож надамо їм слово:

Вероніка Ільчук (УПФ-21): Сьогодні ми мали змогу побути у колі «своїх» та поговорити «про своє». Фемінітиви – те, що оточує нас у повсякденному житті. Однак не кожен знає, як правильно їх уживати, які форми є унормованими. Наприклад, у школі мене вчили, що вживання форми «криворіжка» є неправильним, має бути тільки «жителька Кривого Рогу». Натомість на лекції я дізналася, що назви «криворіжець» та «криворіжка» відповідають усім стандартам мови, але кожен має змогу сам для себе обрати форму, яка йому до вподоби. Дуже сподобався виклад інформації: наукова основа, поєднана з цікавими фактами сьогодення, прикладами з життя та емоційно забарвленою розповіддю. Також вразив той факт, що серед переліку професій тільки 0,54% жіночого роду. Тому нам є про що подумати, до чого прагнути та що просувати. Дякуємо за запрошення, за змогу долучитися до цікавої дискусії, де кожен мав можливість поставити запитання та почути змістовну відповідь.

Марія Погрібна (УПФ-21): Лекція пані Наталії Миколаївни була дуже цікавою, сучасною і важливою. Цей захід став для мене хорошою нагодою дізнатися більше про те, як мова впливає на гендерні стереотипи та рівність. Я зрозуміла, чому виникають труднощі з утворенням і використанням у мовленні професійних назв жінок та як мова відображає гендерні ролі. Дякую пані Наталії Миколаївні та «Фемкварталу 3.0» від ініціативної групи «Рівні у Кривому» за можливість відвідування цікавої лекції.

Аліна Гура (УПФ-21): До відвідування лекції я ніколи не замислювалася про гендерну асиметрію в українській мові, зокрема мене вразило, що в найменуваннях професій кількість фемінітивів становить 0,54%. Спочатку це мене дуже обурило, але згодом лекторка обґрунтовано пояснила, чому не потрібно упереджено ставитися до слів, які мають граматичне значення чоловічого роду, але позначають людину загалом. Крім того, нагадала, що в мові є багато гендерно нейтральних слів (наприклад, слово «голова» має багато значень і вживається на позначення як чоловіка, так і жінки). Новим для мене було те, що в діалектному середовищі нормою було називати сина «доцею», «донею» тощо. Загалом хочеться поділитися враженнями про сприйняття: приємно знаходитися в колі однодумців, об’єднаних дружньою атмосферою та потягом до вдосконалення власного мовлення. Дякую за запрошення! Із нетерпінням чекаю нової зустрічі!

Із дописом про лекцію Наталії Миколаївни Малюги можна ознайомиися за покликанням https://t.me/femkvartal/499

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 232

01 листопада 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений питанням академічної доброчесності. У його підготовці взяли участь студенти 2 курсу під керівництвом професора кафедри української мови Жанни Василівни Колоїз, яка наголосила на важливості й перспективності подібних ініціатив академічної спільноти у зв’язку з новими суспільними викликами, дистанційним навчанням, міжнародними стратегіями розвитку КДПУ тощо.

На академічне зібрання завітали студенти різних курсів усіх спеціальностей, декан факультету української філології доцент Любов Миколаївна Семененко, в. о. завідувача кафедри української мови Тетяна Михайлівна Мішеніна, гарант ОПП  «Українська мова та література, зарубіжна література. Англійська мова» Наталя Анатоліїна Березовська-Савчук, гарант ОПП «Українська мова та література. Психологія» Інна Миколаївна Онікієнко, гарант ОПП «Українська мова та література, зарубіжна література» Наталя Володимирівна Яременко, викладачі кафедри української мови доценти Ганна Глебівна Асмаковська, Наталія Миколаївна Малюга, Наталя Миколаївна Шарманова.

Здобувачі освіти, які вивчають дисципліну «Основи академічного письма» у ІІІ семестрі, організували обговорення ключових питань академічної грамотності, надзвичайно актуальних для всією студентської спільноти на всіх етапах навчання в університеті, а також у процесі майбутньої професійної самореалізації. Було заслухано доповіді на такі теми: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритет поширення серед здобувачів (Катерина Тараненко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: данина моді чи життєва необхідність (Тетяна Чапленко, група УАФ-23), Академічна доброчесність: основні принципи дотримання (Олена Черкасова, група УАФ-23), Основні різновиди порушень академічної доброчесності (Єлизавета Антоненко, група УАФ-23),  Академічна доброчесність: реалізація та відповідальність (Наталя Садикова, група УАФ-23), Свій і чужий текст: основні різновиди академічного плагіату (Катерина Федько, група УАФ-23).

До присутніх звернулася в.о. завідувача кафедри української мови професор Тетяна Мішеніна, яка наголосила на важливості подібних заходів серед студентів, оскільки варто враховувати, що професійне становлення особистості не може відбутися без врахування питань дотримання академічної доброчесності під час здобуття освіти й у подальшій роботі. Важливо, що в підготовлених матеріалах зроблено акценти на суспільну, соціальну, моральну відповідальності за результати академічної взаємодії, враховуючи всі аспекти цього багатовимірного поняття.

Декан факультету Любов Семененко подякувала організаторам заходу за ініціативність у важливому питанні академічної доброчесності. На думку Любові Миколаївни, основним завданням закладу вищої освіти є підготовка майбутніх спеціалістів до виконання своєї соціальної ролі, ґрунтованої як на отриманих за роки навчання знаннях, уміннях і навичках, так і на духовних, морально-етичних, національно-культурних цінностях, з‑поміж яких найсуттєвішими є академічна доброчесність.

Бажаємо всім учасниками освітнього процесу не ігнорувати принципи академічної доброчесності й дотримуватися їх у своїй професійній діяльності.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 255

30 жовтня 2024 року відбулося відкрите заняття доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської зі студентами 3 курсу з дисципліни «Типологія помилок», присвячене вивченню й аналізу найтиповіших анормативів лексичного та морфологічного характеру.

На занятті були присутні викладачі кафедри української мови: в. о. завідувача кафедри проф. Т. М. Мішеніна, проф. Ж. В. Колоїз, доц. С. А. Бузько, доц. В. А. Городецька, доц. Н. М. Малюга, доц. Н. М. Шарманова. Вони дали позитивні відгуки на відкриту лекцію, висловили свої зауваження й рекомендації. Загалом лекція відповідала дидактичним, психолого-педагогічним вимогам, мала елементи виховного впливу, зокрема викладач апелювала до текстів відомих українських  персоналій, у яких засвідчено розуміння проблеми культури мовлення, неприпустимості помилок.

Ганна Глебівна, як було відмічено колегами, володіє традиційними методами проведення занять такого типу, зуміла пояснити складні теоретичні положення доступно, ілюструючи правила цікавими й змістовними прикладами. Викладачка продемонструвала вміння створювати атмосферу доброзичливості і взаємоповаги на занятті, показавши високий рівень академічного спілкування.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 182

24 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Світлана Андріївна Бузько відвідала ТРК «Рудана» й узяла участь у записі передачі «10 хвилин», присвяченій Дню української писемності та мови.

Щодо написання диктанту єдності Світлана Андріївна зазначила, що, беручи участь у цьому диктанті, українці відчувають себе частиною великої, могутньої, непереможної спільноти. Цей диктант покликаний насамперед об’єднати всіх українців, незалежно від місця їх перебування, соціального статусу тощо. Зараз, кили в умовах повномасштабної війни багато українців змушені були покинути рідні домівки, такі заходи, як диктант єдності, є особливо актуальними, оскільки вони нагадують про те, що в єдності наша сила й непереможність.

На питання ведучої щодо того, чи можемо говорити про те, що  в останні роки більше людей в Україні заговорили рідною мовою і прагнуть вивчати її, Світлана Бузько зауважила, що, безперечно, як би це не парадоксально звучало, на мовне питання війна вплинула якоюсь мірою позитивно. Особливо приємно чути, як українською спілкується молодь. Це дає привід сподіватися на те, що майбутні покоління не будуть такі заангажовані й закомплексовані в плані української мови, як покоління пострадянське, для якого українська мова була другорядною відносно російської.

Цікавим було питання про вплив війни на розвиток мови. Світлана Андріївна наголосила, що, безперечно, мова як суспільне явище реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Трагічні події останніх років, пов’язані з російською імперською політикою геноциду стосовно українського народу, стали поштовхом до появи нових слів у лексичній системі української мови.

Значна частина неологізмів походить від назв сучасної зброї, напр.: байрактарити; енлоїти, джавелінити; стінгерити; хаймарсити. Усі ці слова мають значення «нищити / знищити ворога військовою зброєю». Із подібним значенням («знешкодити, ліквідувати, тобто вбити ворога») в українських ЗМІ часто вживаються дієслова замогилити, забаранити, закобзонити, іхтамнєтити.

Значна частина цих новотворів походить від прізвищ відомих осіб. Напр.,  кімити – «зберігати спокій і оптимізм», приту́лити – «жертвувати  кошти на допомогу українській армії».

Деякі нові слова походять від назв українських населених пунктів, де велись активні бойові дії, напр., відірпенити, нагостомелити, відізюмити, забучити, відчорнобаїти, ці слова також мають значення  «дати відсіч ворогові»

Отже, наголосила С. Бузько, війна принесла не тільки страждання, але й зумовила появу великої кількості неологізмів, які продовжують з’являтися в сучасному українськомовному інтернет-просторі, входити до системи української мови, поповнюючи її лексичний склад.

Крім цього, як зауважила Світлана Андріївна, прагнучи до максимальної виразності мовлення, сучасні журналісти (і не тільки журналісти, а й звичайні мовці) інколи вдаються до такого кроку, як використання відверто ненормативної, нецензурної лексики, переважно задля того, аби найточніше та найвиразніше передати своє ставлення до ворогів. Якщо говорити про медійні тексти, підсумувала мовознавиця, то, очевидно, часткова відсутність цензури свідчить передусім про цілковите неприйняття українським суспільством злочинної імперської політики геноциду стосовно українського народу з боку російської федерації.

На питання «Що б ви порадили тим, хто хоче пізнати рідну мову глибше?», доц. Світлана Бузько зазначила, що, потрібно більше читати українською мовою, слухати українські пісні, дивитися українськомовних блогерів, спілкуватися українською в побуті. І головне – усвідомити, що російська мова – це мова терористів, військових злочинців, убивць, які прийшли на нашу землю з метою знищення української нації.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 225

Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь.

Користуйся нею, оберігай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам,

а вони передадуть наступним поколінням.

Микита Шумило

25 жовтня 2024 року на факультеті української філології відбувся захід, присвячений Дню української писемності та мови, який підготували студенти 3 курсу за участі в. о. завідувача кафедри української мови, професора Тетяни Михайлівни Мішеніної та доцента кафедри української мови Ганни Глебівни Асмаковської.

На святкове зібрання завітали студенти першого та старших курсів факультету української філології, факультету іноземних мов, учні КГ №102, КЗО «Колія», викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, декан факультету доцент Любов Миколаївна Семененко.

Завітали на урочистий захід ректор університету професор Ярослав Владиславович Шрамко, проректор з науково-педагогічної роботи доцент  Юлія Олександрівна Баруліна.

Ярослав Владиславович привітав усіх зі святом і висловив щирі сподівання, що мовний розвиток українського суспільства, який нині є рушієм нашого національного самовираження, посприяє перемозі українців над ворогом. Мова є важливим засобом ідентифікації українців та тлі глобалізаційних подій.

І йшли віки, були українці,

І сотворилось слово українське.

І сталося так,

То сказало собі слово

По-своєму і благословилося.

І прилетіли птиці, і вродилася калина,

І було солодко,

І було гірко.

І стало все називатися:

І земля, і матір,

І Вітчизна по-Вкраїнському (Володимир Сосюра).

Щороку восени в Україні відзначають День української писемності та мови – у пам’ять про святого Нестора Літописця. Свято започатковано 6 листопада 1997 року на державному рівні з ініціативи громадських організацій і до 2023 року його відзначали 9 листопада за юліанським календарем, за яким церква жила донедавна.

Свято нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до рідного слова і чорної зради, довгої віковічної боротьби за її самобутність і незалежність. В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

День української писемності та мови ми пов’язуємо з досвідом віків, пам’яттю про найдраматичніші випроби історії, коли на її ураганних вітрах українці, зберігши мову, духовно зберегли себе, відкинули примітивний кон’юктурний лад історико-культурного нігілізму.

Слово «обов’язок» означає зобов’язання громадянина, те, чого слід беззастережно дотримуватися. Берегти мову – найголовніший обов’язок громадянина перед українським народом, рідною землею. Національна самозневага призводить до душевного спустошення, занепаду культури, втрати духовної спадщини. Світ тоді навколо стає безбарвним, неословленим, культура – збідненою, народ – знедоленим. Цифрова цивілізація надсилає Людству меседж: космічна швидкість у доступі до різноманітної інформації, віртуальний простір і штучний розум, полікультурний діалог.

Але і поряд тисячолітня історія, і сучасне цифрове слово спочатку було написане при тьмяному світлі воскової свічки в скрипторіях. Тоді виписувалися по букві сакральні тексти, закладалися міцні цеглини історії й самодостатньої культури, творилася українська держава.

«Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам залишили попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам», – підсумувала у своєму виступі Тетяна Мішеніна.

Кафедра української мови щиро вітає зі святом усіх, для кого рідна мова є не лише засобом спілкування, але й маркером ідентичності, виразником національного буття!

Шануймося, шануймо українське Слово, яке щедрує нам на щастя й долю, на світлі води і високе мирне небо, тепле високе сонце і чесну працю!

Історія в книгах довга, наживо – минає стрімко,

моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку.

До біса маневрів список, дивіться, які ми вперті,

дивіться, як сміємося прямо в обличчя смерті.

Дивіться на наші танці з руйновищ, постів, окопів,

над головами – уламки, з-під ніг вилітає попіл,

контемпорарі в підвалах для тих, хто лихої вдачі.

Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив.

Якщо би всю сіль з копалин, жбурнути в страждання світу,

то більшість у наших ранах розквітла би горицвітом.

Бо з кожним життям навколо недоля і доля спільна.

Прислухайтесь – у полоні ворожому чутно співи.

За мить як піти в атаку, ми молимось про спасіння,

якщо Бог і є, він носить форму мого покоління.

Чи прийме він нас, хто знає – святих серед нас немає.

Дивіться, як ми лютуєм, як пристрасно ми кохаєм.

Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли,

ми билися як востаннє, найкращі із нас померли.

Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно

читаєш це УКРАЇНСЬКОЮ, значить ми бились гідно (Павло Вишебаба)

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 148

23 жовтня 2024 року на кафедрі української мови відбувся науково-методичний семінар, на якому було заслухано доповідь в.о. завідувача кафедри проф. Тетяни Михайлівни Мішеніної про матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення ОК ОП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (за вимогами Таблиці 1 акредитаційної справи).

У виступі окреслено коло актуальних проблем, пов’язаних з акредитаційними процесами, зокрема презентовано інформацію про обов’язкові освітні компоненти освітньої програми, спеціальне матеріально-технічне та/або інформаційне забезпечення, наведено відомості щодо нього та інше.

Учасники НМС кафедри долучилися до обговорення акредитаційних питань, намагалися визначити шляхи розв’язання проблемних питань відповідно до вимог щодо освітніх програм. У межах роботи семінару науково-педагогічні працівники мали змогу обмінятися досвідом роботи з акредитаційних питань, що має посприяти вдосконаленню організації освітнього процесу загалом та посилити підготовку до акредитації ОПП.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 184

08 жовтня 2024 року викладачі кафедри української мови і здобувачі освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти відвідали гостьову лекцію «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців».

Лектор – Тетяна Анатоліївна Космеда, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри романо-германської філології та зарубіжної літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Захід зібрав понад 100 учасників, серед яких були студенти й викладачі Криворізького державного педагогічного університету, а також Донецького національного університету імені Василя Стуса, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Ужгородського національного університету, Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», Херсонського державного університету, Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (організатор та модератор зустрічі, докладніше: https://www.facebook.com/people/%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%B0-%D0%9B%D1%96%D0%B4%D1%96%D1%97-%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B8-%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/61553157405569/?ref=embed_page).

Тетяна Анатоліївна Космеда – відома українська мовознавиця, авторка 13 монографій, близько 500 наукових публікацій та науково-методичних праць, зокрема в міжнародних наукометричних базах SCOPUS та Web of Science. Професор Т. Космеда підготувала 15 кандидатів філологічних наук, 2 докторів наук, є членом редколегії наукових фахових видань: «Лінгвістичні студії» (ДонНУ ім. Василя Стуса, Вінниця); «Записки з українського мовознавства» (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова); «Moвознавство» (Інститут мовознавства імені О. Потебні АН України), а також засновником періодичного видання «Studia Ukrainica Poznaniensia» (Познань, Польща, 2013–2020), 2013 – головний (2013–2015 рр.) і науковий редактор (2013–2020 рр.).

Лекція викликала неабиякий жвавий інтерес у віртуальної аудиторії, адже на ній було презентовано креативне мовознавче дослідження й акцентовано на актуальних питаннях, пов’язаних із мовою війни.

Поціновувачі українського слова, студенти-філологи відзначили високий професіоналізм доповідачки, її майстерність академічно виважено й цікаво презентувати мовознавчий доробок, присвячений темі війни та українського героїчного супротиву окупанту.

Здобувачі освіти залишили позитивні відгуки:

Корж Вероніка, група УАФ-23 (2-й курс): Лекція «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців» справила на мене сильне враження. Було цікаво від того, як глибоко автор дослідила символіку героїчного протистояння ворогові через топонімні назви, такі як Гостомель, Бахмут та Ірпінь. Згадки про «воїнів світла» як учасників протидії загарбникам надали новий погляд на роль кожного з нас у боротьбі за свободу. Праця Пауло Коельо «Книга воїна Світла» стала чудовим прикладом, наголошуючи на важливості навчання на помилках, що дає змогу отримувати досвід. Лекція Тетяни Анатоліївни пізнавальна й  актуальна в наш час. Вважаю, що подібні лекції сприяють глибшому розумінню сучасних викликів та героїзму українців.

Ященко Єлизавета, група УПФ-22 (3-й курс): Мені сподобалася лекція, були наведені дуже цікаві приклади сучасних неологізмів, присвячених війні. Лекторка досить змістовно розкрила історію та значення мовних новоутворень. Як приклад детального трактування, можу навести декілька версій походження неологізму воїни світла (до лекції не знала, що у П. Коельо є книга з такою назвою). Було наведено і слова, які я вперше почула, наприклад «сумна хаскі». Дуже цікаво було розкрито тему використання казкових образів для передання теми війни. Наприкінці лекції також була продуктивна дискусія про емоційне забарвлення словосполучення «диванні війська». Для мене це словосполучення має більш негативне забарвлення, але було цікаво почути аргументи на користь позитивного значення. Лекція супроводжувалась гарною презентацією, на якій були окресленні основні відомості з цієї теми та багато ілюстрацій задля репрезетації вживання словосполучень у різних галузях (наліпки на банківські карти, шеврони з словосполученням «воїни світла»). Загалом на цій лекції здобула багато нової інформації, яку надалі зможу використовувати в навчанні чи написанні наукових робіт. Дуже вдячна професорові Тетяні Анатоліївні Космеді та організаторам за таку цікаву лекцію.

Золотарьова Аліна, група УМЛ-22 (3-й курс): Щиро дякуємо професору Т. А. Космеді за надзвичайно цікаву та змістовну лекцію на тему «Образ російсько-української війни: моделі вербалізації героїки українців». Тетяна Анатоліївна відобразила глибокі знання і детальний аналіз, які допомогли краще зрозуміти, як важливі історичні події відображаються в мові та як формується образ героїчних українців у сьогоднішньому контексті. Це не лише розширює наш кругозір, але й надихає на подальше осмислення ролі слова у відображенні та збереженні національної ідентичності. Пані Тетяна також продемонструвала важливість вербалізації героїки крізь призму медійних матеріалів і текстів культурологічного спрямування. Наприклад, у піснях, статтях чи літературі особлива увага приділяється тому, як здійснено оповідь про історії українських воїнів, волонтерів та цивільних, які стали символами стійкості. Образ російсько-української війни в цій лекції був представлений через кілька важливих моделей: узагальнений образ героїчного українського народу (воїни світла), героїзм представників різних професій (тракторні війська, фермери), міфологізовані образи минулого та сьогодення (Конотопська відьма, жінка, що збила дрон консервацією), а також образи фауни (пес Патрон), флори («героїчний» сонях), предметів війни та топонімічні назви. Усі ці образи разом створюють багатогранну картину стійкості та героїзму українців, які борються за свою землю і свободу. Професор дійшла висновку, що перспектива цього дослідження полягає в необхідності укласти словник героїзованих образів війни. Від себе особисто та від інших студентів висловлюю вдячність за прослухану лекцію і сподіваюся на нові наукові зустрічі!

Яблуновська Тетяна, група УМЛ-23 (2-й курс): Лекція справила на мене дуже позитивне враження. Тема була надзвичайно цікавою, а матеріал викладено досить логічно та зрозуміло. Кожен слайд доповнював загальну картину, створюючи цілісне уявлення про обговорювану тему.  Інформативна доповідь розширила моє розуміння того, як формуються нові символи та образи в наш час. Було докладно розкрито різноманітні моделі вербалізації української героїки, що дозволило глибше усвідомити значення кожного слова.

Лисицина Софія, група УМЛ-22 (3-й курс): Насамперед хочеться подякувати за можливість стати слухачем на дійсно актуальному в умовах сьогодення заході. За роки війни в медіапросторі з’явилася величезна кількість фразеологізмів, найменувань та інших мовних новоутворень і нам важливо розуміти історію їх походження та варіанти застосування. Це наштовхує на роздуми та надихає на докладне вивчення. Як прозвучало власне на заході: «Кожна з тез глибока і може бути розгорнута в окреме дослідження». Протягом конференції особисто мені  неодноразово спадало на думку таке: «А що я знаю про цей термін або вислів?», «Чи правильно я його інтерпретую?». Такий самоаналіз завжди важливий, а можливість покладатися при цьому не лише на власні роздуми, а й на позицію професіонала – це ще краще. Приємно вразила атмосфера самого заходу. Попри формат відеоконференції, було цікаво послухати різні думки після завершення основної частини заходу, а не зважати на єдину позицію спікера. Загальне враження, яке залишила після себе лекція професора Тетяни Анатоліївни Комеди, позитивне і надзвичайно приємне. У майбутньому обов’язково долучатимуся до подібних навчально-наукових заходів.

Прокопенко Олександра, група УМЛ-21 (4-й курс): Було надзвичайно приємно слухати пані Тетяну Космеду, про яку багато чула від викладачів на заняттях, з працями якої знайома вже давно. Лекція була надзвичайно цікавою, корисною для мене, оскільки пов’язана із темою моєї курсової роботи. Висловлюю глибоку повагу лекторці та щиру вдячність.

Кафедра української мови і студенти факультету української філології щиро дякують Тетяні Анатоліївні Космеді за пізнавальну лекцію, привітну академічну комунікацію, за мотивацію для подальшої боротьби з ворожою московською ордою потужним українським словом.

Слава Героям України!

Віримо Воїнам Світла!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 381

Щороку в першу неділю жовтня ми відзначаємо професійне свято всіх педагогів – День працівників освіти. Це чудова нагода відзначити вагу викладацької праці та висловити подяку людям, які сповна присвячують себе вихованню й навчанню молодого покоління.

Напередодні професійного свята у студентів груп УАФ-24 та УМЛ-24 відбулася година спілкування «Учителі – це супергерої, а їхня суперсила – давати знання» з їхнім куратором, доцентом кафедри української мови Наталею Миколаївною Шармановою.  

Першокурсники представили пізнавальну історичну довідку про походження і вшанування в різних країнах свята свого майбутнього фаху, розкрили цікавинки з педагогічної діяльності, і зокрема на вітчизняному ґрунті.

Виступи студентів супроводжувала підготовлена презентація, яка сприяла візуалізації наведених фактів. А потім розпочалася тематична рефлексія…

«Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Недарма кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому нам важливо з почуттям вдячності згадати власних учителів, роки, прожиті у школі – неповторні, незабутні, чудові», – наголосила Наталя Миколаївна.

Студенти першого курсу, які тільки розпочали свій шлях навчання в університеті, з теплотою згадували шкільні роки і вчителів, поділилися кумедними й теплими історіями зі свого шкільного життя. Спроєктували свою подальшу академічну діяльність у Криворізькому державному педагогічному і визначили, що саме їм допоможе здобувати обраний фах.

Учитель – це не лише той, хто передає знання. Учитель – це наставник, моральний орієнтир і майстерний мотиватор для молоді. Педагоги допомагають формувати наші цінності, навчають необхідним життєвим навичкам і стають важливими провідниками на шляху до майбутньої самореалізації. Праця вчителя вимагає терпіння, постійного творчого пошуку та глибокого розуміння людської душі.

День учителя – це нагода згадати, наскільки важливі педагоги у нашому житті, та висловити їм вдячність за їхню працю.

Низький уклін тобі, УКРАЇНСЬКИЙ УЧИТЕЛЮ!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 239

День працівників освіти – спільне свято для викладачів та студентів. У цей день варто вшанувати великих педагогів України, учителів, які вели нас скрізь шкільні роки і вкотре підживити інтерес та повагу до професії в майбутніх освітян, які зараз здобувають фах учителя і перед якими попереду важкий і цікавий педагогічний шлях.

У перший тиждень жовтня думки про професійне свято не полишають усіх причетних, які заслуговують бути почутими. Напередодні важливої дати професор кафедри української мови Зінаїда Павлівна Бакум поспілкувалася зі студентами ІІІ курсу (групи УАФ-22, УМЛ-22, УПФ-22) про значення учителя в житті людини, про вибір професії, кар’єрний успіх.

Щаслива та людина, якій Бог подарував Учителя. Якщо б не було Вчителів, ми  залишилися б без крил, не злітали б у небо – адже саме їхніми зусиллями зростають у нас ці крила. Саме вони висівають у наших серцях розумне, добре і вічне.

Слушно згадати в ці дні слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священники, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя».

Праця вчителя української мови –  особлива, адже словесники завжди пропагують єдність нашої Землі, є державними парламентарями на багатомовних теренах України. Найголовніше знаряддя праці вчителя – це слово. Воно подібне до ключа, правильно підібравши яке, можна відкрити будь-яку душу, і закрити практично будь-які вуста!

Пам’ятаймо слова Василя Сухомлинського: «Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним».

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 252