6 грудня Україна вшановує всіх, хто стоїть на захисті нашої держави – мужніх захисників і захисниць, людей, завдяки яким ми маємо змогу жити, працювати, навчатися й мріяти про мирне майбутнє. Це свято об’єднує всіх: воїнів на передовій, медиків, які рятують життя під обстрілами, волонтерів, що працюють день і ніч, підтримуючи оборонців, а також кожного, хто вірить в Україну та її свободу.

Від козацької доби до сьогодні українські оборонці залишаються символом незламності. Вони не шукають слави чи нагород, адже їхня мотивація завжди глибша: захист дому, родини, дитинства, спокою та права України бути незалежною державою. Кожен їхній крок у бік небезпеки – це крок заради нашого життя. У цей день ми також схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за Батьківщину. Свічки пам’яті, що палають у багатьох українських домівках, нагадують: герої не лише в пам’ятниках, герої серед нас. Це ті, хто сьогодні й щодня захищає Україну. Тому 6 грудня – день   подяки, поваги та нескінченної вдячності всім захисникам і захисницям, які тримають нашу країну на своїх плечах.  

На честь свята у групі УАФ-24 відбулася година спілкування, присвячена Дню Збройних Сил України.

Студенти разом із куратором доцентом кафедри української мови Наталею Шармановою провели патріотично-поетичний захід, який об’єднав усіх задля вшанування українських воїнів.

Студентка групи УАФ-24 Миронюк Катерина задекламувала поезію:

Стоїть країна на плечах солдат,

На теплих долонях медиків у полі,

На тиші волонтерськиїх палат,

На нашій вірі, що світ вертає долю.

Іде крізь віки український воїн

Не за нагороду, не за слово.

А за дім, дитинство, рідний спокій,

За те, щоб жила українська воля.

Вклоняється небо його кожному кроку,

Що робиться назустріч вогню.

І навіть у найскладнішу епоху

Світлість сердець оберігає спокій.

Схиляємось у вдячність в кожнім домі,

Палають свічки за тих, хто вже пішов.

Герої не ті, що в бронзі, а ті, що захищають в кожній стороні.

Студенти груп УАФ-24 та УМЛ-24 висловили свої думки про значення цього дня для них особисто.

Єрмолаєва Єлизавета (група УАФ-24): «Для мене День Збройних Сил  України – це не просто дата в календарі. Це день, коли ми згадуємо всіх людей, які ціною власної безпеки, здоров’я й часу стали щитом для нашої країни. Завдяки їм ми можемо прокидатися вранці, навчатися, планувати майбутнє та вірити у те, що попереду мир. Їхня відвага дає нам силу рухатися далі».

Мариненко Анастасія (група УМЛ-24): «Кожний військовий, кожна військова, кожний медик, волонтер та всі, хто долучається до оборони України – це люди, які змінили хід історії. Коли світ сумнівався, ви стояли. Коли ми відчуваємо страх, саме вони дають віру в найкраще. Ми пишаємося й завжди пам’ятатимемо, якою ціною виборюється наше сьогодення».

Миронюк Катерина (група УАФ-24): «У цей день хочеться говорити про вдячність. Вдячність тим, хто стоїть на передовій. Тим, хто лікує. Тим, хто підтримує. Тим, хто рятує. Тим, хто, можливо, ніколи не побачить, як змінюється життя завдяки їхнім вчинкам. Але ми бачимо. І ми пам’ятаємо. І обіцяємо, що збудуємо країну, гідну їхньої боротьби. Ми схиляємо голови перед тими, хто пішов, не повернувшись. Кожне ім’я – це цілий світ, ціла історія, ціле життя, яке мало продовжуватися. І наше завдання – зберігати пам’ять, цінувати кожен день і не дозволити, щоб їхня жертва була марною. Герої живуть у наших серцях, доки ми пам’ятаємо».

До Дня Збройних Сил України здобувачі освіти підготували власні поетичні рядки, які присвятили українським захисникам.

Коли повернуться хлопці

Коли повернуться хлопці з війни,

їм не треба фанфар і промов,

лише хліб, що пахне, весни,

і жінки – живі, без умов.

Вони вийдуть у тишу дворів,

де бузок знову вкрив паркан,

і сусід, що весь рік мовчав,

покладе їм долоню на стан.

Вони скажуть: «Ми просто ішли,

щоб тримати небо за край».

А ми будем стоять у імлі

і мовчати, бо слів – немає.

У кишенях – обгорілі листи,

і дитячий малюнок – танк,

а в очах – міста, мости,

і втома, що глибша за брань.

Їм насниться вода і дим,

і вокзали в нічних містах,

і обличчя тих, хто стоїть за спинами,

мов тіні у дзеркалах.

Коли повернуться хлопці назад,

їх зустріне звичайний день

зі старим, як серце, садом

і рудим цуценям без імен.

І, може, тоді упаде дощ,

і змете цей пил із війни,

і ми знову навчимось просто

мовчати, але без вини

                                                                                    Лапченко Карина, група УАФ-24

Нескорені лани

Мій дивний сон, земля моя херсонська,

Лани пшениці і палюче сонце.

Понівечена ордою русні,

Але незламна всі ці дні.

Болить душа, стискається серденько,

Але тримайся, земле моя, ненько!

Ми відбудуємо, відновимо, прикрасимо

Та не здамося, не відступимо,не втратимо

Краси землі своєї, волі непоборної,

Держави вільної по-справжньому соборної.

Не маємо ми права, в ім'я синів твоїх

Що кров'ю власною, свободу боронили,

Що віддали життя на теренах твоїх,

Як орків звідси швидко так гонили...

Ми українці херсонських чорноземів!

Ми вдячні всім за звільнення степів,

Вклоняємося кожному доземно,

Хто оберігав красу наших ланів.

Усім, хто не побачить вже схід сонця,

Усім, хто повернеться до рідні,

Прийміть подяку від усього серця

Уклін низький вам від Херсонської землі

                                                                                        Єрмолаєва Єлизавета, група УАФ-24.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 23

29 жовтня 2025 року доцент кафедри української мови Світлана Бузько взяла участь у програмі «Прам-тайм» 1-го Міського телеканалу. Говорили переважно про цьогорічний національний радіодиктант єдності до Дня української писемності та мови.

З-поміж іншого, С. Бузько зазначила, що учасники національного радіодиктанту прагнуть не лише перевірити свої орфографічно-пунктуаційні вміння та навички, а насамперед відчути себе частиною великої спільноти — величної, нескореної, непереможної української нації. Беручи участь у цьому диктанті, мовці засвідчують своє небайдуже ставлення до суспільних процесів, до мовних питань, засвідчують свою українськість.

На питання ведучої щодо оцінки тексту цьогорічного радіодиктанту та його прочитання народною артисткою України Н. Сумською Світлана Андріївна відповіла, що текст диктанту був змістовний, актуальний, сучасний і зворушливий. Щоправда, в тексті диктанту траплялися певні діалектизми, значення яких не є зрозумілим для більшості мовців, тому, можливо, авторці саме загальнонаціонального диктанту не варто було вживати ці мовні елементи. Щодо читання цьогорічного радіодиктанту С. Бузько висловила критичні зауваження, наголосивши, що  Н. Сумська обрала надто швидкий темп, і це викликало труднощі в написанні у більшості учасників акції. Уміння гарно декламувати на сцені не є гарантією того, що людина, яка володіє цим умінням, зможе так само якісно репрезентувати текст у вигляді саме диктанту.

Обговорюючи тему підвищення мовної грамотності, Світлана Андріївна дала глядачам декілька порад: читати українську літературу; користуватися орфографічними й тлумачними словниками; слухати блогерів, які мають філологічну освіту й у своїх відеороликах розповідають про функціонування різних типів мовних норм; відвідувати розмовний клуб «Спілкуймося українською», який існує на базі бібліотеки №10, що знаходиться в приміщенні ПК Мистецький на площі Володимира Великого, адже переважна більшість заходів цього клубу спрямована саме на підвищення мовної грамотності жителів нашого міста. І головне, – підсумувала С. Бузько –  пам’ятати, що розмовляти російською в умовах повномасштабної російсько-української війни   –  це виявляти неповагу до себе й до наших захисників і захисниць, які ціною власного здоров’я, а часто й ціною життя виборюють наше право спілкуватися українською.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 430

День української писемності та мови – це державне свято, яке відзначають 27 жовтня відповідно до змін церковного календаря і традиційно приурочене до дня вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця. Встановлене воно 9 листопада 1997 р. Указом Президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

Це свято підкреслює, що мова – це безцінний нематеріальний культурний скарб, який несе в собі знання та цінності, успадковані від предків. Український народ відстоював право на існування своєї мови у тривалій боротьбі, і цей шлях опору продовжується сьогодні, в умовах жорстокої російської агресії.

У наш час українська мова набула стратегічного значення: вона є не лише ядром національної ідентичності та сховищем історичного досвіду, а й критично важливим маркером «свій-чужий». Без мови та самобутньої культури неможливе існування нації.

Українська мова – це непорушний фундамент нашої державності, наш духовний та ідейний кордон.

Українська мова – це  мова нашої майбутньої Перемоги!

Це наша земля, означена мовою,

Травою червневою, стежкою зимовою,

Теплою колядкою, подібною до квітки!

Ми знаємо, хто ми, і знаємо, звідки!  (Сергій Жадан)

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 600

23–24 жовтня 2025 року доцент кафедри української мови кандидат філологічних наук, доцент Наталя Шарманова взяла участь у VІ Міжнародній науковій конференції «УКРАЇНСЬКА МОВА І СФЕРА САКРАЛЬНОГО», яка була ініційована Інститутом української мови НАН України спільно з Мовознавчою комісією Наукового товариства імені Т. Шевченка та проведена на базі Київської православної духовної академії (м. Київ) у змішаному форматі – очному й дистанційному.

Міжнародний форум продовжив добрі академічні традиції, які свого часу започаткував у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича доктор філологічних наук, професор Марʼян Стефанович Скаб. У центрі уваги доповідачів нинішньої конференції постала проблематика репрезентації сфери сакрального засобами української мови, української церковно-релігійної писемності (жанри, тексти, джерела), перекладу біблійних і літургійних текстів у світлі традицій та сучасних викликів, україномовної комунікації з її виявом у сакральній царині тощо.

Вітальне слово до учасників міжнародної конференції лунало в поважнім академічнім і духовнім колах, адже звернулися до наукової спільноти директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор П. Ю. Гриценко;

ректор Київської православної духовної академії, кандидат наук із богословʼя, доцент, прот. Я. Романчук;

доктор філологічних наук, професор М. С. Скаб;

доктор філологічних наук, професор М. В. Скаб;

голова Мовознавчої комісії Наукового товариства ім. Т. Шевченка, доктор філологічних наук, професор Г. М. Дидик-Меуш.

На пленарному засіданні зроблено акцент на різних аспектах перетину української мови і релігійно-дискурсного  представлення духовності – від найдавніших писемних фіксацій до новітніх інтерпретацій сакральних текстів в умовах постіндустріальної цивілізації.

Учасники міжнародного зібрання мали змогу осмислити на секційних засіданнях етнолінгвістичні й діалектні аспекти сакрального в українській мові, знаковість церковно-релігійної лексики, термінології та фразеології, їх лексикографічного опрацювання, сакральний компонент в українському ономастиконі, інтегральні засади, підстилі та жанри церковно-релігійного стилю української мови в синхронії та діахроні, специфіку церковнослов’янської мови української редакції в лінгвокультурному просторі України, відомості про церковно-релігійні пам’ятки української мови тощо. У процесі пленарних і  секційних обговорень учасники ділилися своїми ідеями у високо духовній атмосфері академічної комунікації.

У рамках конференції проведено круглий стіл «Українські богослужбові та біблійні переклади: історія та сучасність». Унікальною подією стала презентація книги Марії Качмар  і  Юрія Осінчука «Воскресні богослуження Київського Октоїха 1629 року».

Сакральне слово було втілене у виконання духовних гімнів, які пролунали під спів академічного хору Київської православної духовної академії: «Воскресіння Христово видівше…» і «Святий Боже» Олександра Кошиця, кант Святій Трійці та повстанську пісню «Там на горі, на Маківці».

Для очних учасників підготовлено екскурсію по «Національному заповіднику “Софія Київська”» і Михайлівському Золотоверхому.

Тож мова, дійсно, є знаковим репрезентантом сакральної царини, тисячолітнім скарбом, який дає змогу піднестися до найвищих щаблів духовності, зберегти українську культуру, утвердити національні цінності.

З програмою й усіма фотоматеріалами конференції можна ознайомитися за покликаннями:

https://iul-nasu.org.ua/wp-content/uploads/2025/10/PROGRAMA-20.10.2025.pdf

https://kpba.edu.ua/novyny/akademia/u-kpba-startuvala-vi-mizhnarodna-naukova-konferentsiia-ukrainska-mova-i-sfera-sakralnoho/

https://kpba.edu.ua/novyny/akademia/zavershylasia-vi-mizhnarodna-naukova-konferentsiia-ukrainska-mova-i-sfera-sakralnoho/

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 415

23 жовтня 2025 року відбувся науково-методичний семінар кафедри української мови, присвячений питанню про Європейські стандарти та рекомендації щодо забезпечення якості у вищій освіті. З доповіддю виступила доктор філологічних наук, професор Людмила Білоконенко, яка проінформувала членів кафедри про свою участь в Українському форумі якості освіти (UQAF-2025, Ukrainian Quality Assurance Forum). 

UQAF – найбільша в Україні комунікаційна платформа для обговорення актуальних питань розбудови системи забезпечення якості вищої освіти та пов’язаних із цим питань. Захід гостинно приймав Луцький національний технічний університет. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти виступило головним драйвером цього заходу, що об’єднав представників із 200 українських і міжнародних освітніх установ. Модератор заходу – голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрій Бутенко.

Урочисте відкриття форуму супроводжувалося вітальними словами організаторів та партнерів заходу: Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, заступник Міністра освіти і науки України Микола Трофименко, Президент ENQA Дуглас Блексток, директор EQAR Александар Шушняр, Президент CEENQA Весна Додікович-Юркович, Державний секретар Міністерства внутрішніх справ України Інна Ящук, головний виконавчий директор INQAAHE Фабріс Енар, голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак, Директорка Естонського агентства забезпечення якості освіти Хелі Маттісен. 

Упродовж двох днів на панельних дискусіях учасники обговорювали питання європейських трендів у забезпеченні якості вищої освіти, запровадження інституційної акредитації в українській системі вищої освіти, відродження технологічної освіти як синергії держави, роботодавця та ЗВО, нових стандартів, питання ментального здоров’я, роль студентських організацій у системі забезпечення якості освіти.

Під час форуму відбулися презентації кращих практик ЗВО України, воркшопи щодо актуальних питань забезпечення якості вищої освіти.

Доповідачка наголосила, що сучасні вимоги до змісту освіти регламентовані документом «Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG)». У контексті Стандартів визначено, що вища освіта, дослідження та інновації відіграють вирішальну роль у підтримці соціального згуртування, економічного зростання та глобальної конкурентоспроможності освіти в Україні. ESG, підсумувала Людмила Анатоліївна, ґрунтують на чотирьох принципах забезпечення якості: заклади вищої освіти несуть первинну відповідальність за якість вищої освіти, що надається; гарантування якості відповідає різноманітності систем вищої освіти, закладів вищої освіти, програм і студентів; якість освіти має сприяти розвитку культури; забезпечення якості враховує потреби та очікування студентів, усіх інших стейкхолдерів та суспільства.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 557

17 жовтня 2025 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» зібрав на Діалоговій платформі «Українська мова: нові контексти буття» тих, хто вболіває за стан і будучність рідної мови. У роботі цього інтелектуального майданчика дії взяла участь доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету Наталія Малюга. Головний посил заходу – «українська – це майбутня мова країни-члена ЄС та фундаментальний елемент національної ідентичності», а це вербалізує перспективу набуття українською мовою нового статусу, водночас актуалізує питання мовної стійкості та глибинної етнічної пам’яті.

Захід об’єднав представників освіти і науки, політикуму й громадських організацій, видавничої сфери й медіа, чисельним було представництво діаспори з різних континентів (до Діалогової платформи можна було долучитися онлайн).

У панельній дискусії директорка МІОКу професорка Ірина Ключковська представила візію мовної політики, яка відповідає сучасним глобальним і національним викликам, окреслила низку завдань, реалізація яких сприятиме зміцненню позицій української мови в різних сферах суспільного життя в Україні й поза її межами. До дискусії долучилися:

Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту;

Рінна Куллаа, професорка Університету Тампере, Фінляндія;

Марина Гримич, письменниця, директорка видавництва «Дуліби»;

Ігор Горків, голова Перемиського відділу «Об’єднання українців у Польщі» і керівник Українського Народного дому в Перемишлі, Польща;

Олена Івановська, уповноважена із захисту державної мови.

На події була присутньою Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Наталка Цмоць, яка мала годину спілкування з учасниками Діалогової платформи та академічною спільнотою Львівської політехніки. Пані посол була надзвичайно відкритою, охоче відповідала на запитання, що стосуються функціонування мов у Канаді, розповіла про досвід збереження мов в емігрантських осередках, програми підтримки України.

Насамкінець під час круглого столу учасники заходу обговорювали реальний стан і перспективи функціонування української мови в Україні і світі, розмірковували про дотримання мовних прав, ділилися досвідом просування української мови і культури в умовах вимушеної міграції й глобалізації.

Ця наукова подія, проведена напередодні Дня української писемності та мови, має конструктивний характер, учасники намагалися сформулювати відповіді на виклики, що стоять перед майбутнім української мови. На думку представниці кафедри української мови КДПУ Наталії Малюги, ініційована МІОКом Діалогова платформа є скарбничкою досвіду, як тримати мовний кордон, як популяризувати українську мову у світі, як залучати кваліфіковані педагогічні й науково-педагогічні кадри до навчання української за межами етнічної території. Це вдалий спосіб позиціонувати світу, що українці ставляться до своєї мови не лише як засобу комунікації (що, звісно, важливо), а як до національної і глобальної цінності.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 595

16 жовтня 2025 року відбулася відкрита лекція доцента кафедра української мови, кандидата філологічних наук Качайло Ксенії Анатоліївни з дисципліни «Етимологія» для здобувачів  першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.

Тема лекції «Поняття про народну етимологію» відповідає навчальній програмі і мала на меті з’ясувати питання класифікації типів народної етимології, описати зв'язок етимології та етнолінгвістики, продемонструвати особливості відбиття в етимології народних звичаїв, вірувань, обрядів, традицій українців, а також визначити роль етнокультури в етимологізації фразеологізмів.

Заняття було організовано на високому методичному рівні: лекторка послідовно використовувала раніше засвоєний матеріал, пропонувала для розгляду цікаві мовні одиниці, зважала на особливості їх паспортизації, посилалася на етимологічний та інші словники. Фахова компетентність Ксенії Анатоліївни підтверджується тим, що теоретичний матеріал було подано академічно вправно, виважено і доступно.

Відкрита лекція повною мірою відповідала стандартам, встановленим для подібних занять у закладах вищої освіти, і стала переконливою демонстрацією багаторічного досвіду роботи Ксенії Качайло, її вміння грамотно структурувати складну теорію та стимулювати студентів до активної співпраці на занятті.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 455

13 жовтня 2025 року відбулася відкрита лекція з дисципліни «Загальне мовознавство» кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови Наталії Миколаївни Малюги для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти (групи УАФм-25, УМЛм-25).  

Тема лекції «Проблеми мовної еволюції» обрана не випадково, оскільки вона відображає змістове наповнення програми і покликана висвітлити питання про функціонування і розвиток мови, внутрішні і зовнішні чинники мовних змін, мовні антиномії, основні закони розвитку мови, проблему розвитку структурних компонентів мови.

Відкрита лекція поєднала класичний формат із динамічною та змістовною подачею. Протягом заняття Наталія Миколаївна повсякчас апелювала до попередньо вивченого матеріалу й активно взаємодіяла зі здобувачами освіти. Логічно вмотивованими є лінгвістичні коментарі та приклади викладача до різноманітних мовних явищ, міжмовних паралелей, здійснені крізь призму діалектології, історії української мови, історичної граматики, сучасної української та інших мов.

Наталія Малюга провела відкрите заняття на високому академічному рівні, майстерно інтегрувала мовознавчу теорію та ілюстративний матеріал, методично грамотно пояснила складні наукові поняття, чітко розставивши акценти на ключових питаннях. Лекція повністю відповідала вимогам вищої школи та засвідчила її високу професійну майстерність, фахову ерудицію та загальну інтелектуальну культуру викладача.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 513

03 жовтня 2025 року відбулася кураторська година, присвячена професійному святу під гаслом «Учитель для школи – це те ж саме, що сонце для всесвіту» (А. Дістервег). Студенти групи УПФ-24 долучилися до привітань викладачам і мали змогу висловити власні думки про учительську працю та особистість сучасного вчителя, а саме: яким має бути педагог у ХХІ столітті?

Усі разом, згадуючи свої шкільні роки та аналізуючи досвід, отриманий в університеті, студенти називали певні риси, які, на їх думку, мають пасувати українському вчителю сьогодні: стресостійкість, організованість, чуйність, добре ставлення та любов до дітей, повага до думок інших, толерантність, наполегливість та ерудованість тощо.

Реалії війни ставлять перед учителями нові виклики, які здатні подолати люди із чистим серцем і вірою в дітей, їх щасливе майбутнє, їх потенціал. У цьому переконані здобувачі освіти факультету української філології.  

Кураторський захід успішно ралізував свою мету, ставши чудовою нагодою для студентів висловити щиру подяку своїм викладачам і глибше усвідомити високу місію учительської праці.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 585

26 вересня 2025 року відбувся науково-методичний семінар кафедри української мови, присвячений питанню про організаційно-методичні засади системи управління якістю підготовки майбутніх учителів у педагогічному університеті. Докладну доповідь із заявленої теми підготувала завідувач кафедри української мови, доктор педагогічних наук, професор Тетяна Михайлівна Мішеніна.

Тетяна Михайлівна наголосила на тому, що зміст освіти окреслюється якісно підготовленими стандартами, навчальними програмами та матеріалами для набуття базових навичок. Якісна освіта потребує утвердження підходів, орієнтованих на результати. Було акцентовано на тому, які функції виконує місія закладу вищої освіти в управлінському процесі, а також сформульовано багатовекторні питання про те, яким університет хоче стати, а саме: якими є головні цілі його діяльності та на який контингент здобувачів він орієнтується, які освітні потреби буде задовольняти, якими ресурсами володіє, а які ресурси необхідно здобути. Важливо також визначити конкурентні переваги ЗВО на ринку освітніх послуг і далі окреслити шляхи досягнення успіху в підготовці майбутніх фахівців.

У доповіді прозвучала інформація про реалізацію політики університету щодо забезпечення якості освіти та підготовки майбутнього вчителя, про стратегічні напрями розвитку сучасного педагогічного університету, а також про особливості оновлення стратегічних нормативних документів, як-от: «Положення про організацію освітнього процесу», «Положення про систему внутрішнього забезпечення якості освіти», «Положення про рейтингове оцінювання професійної діяльності науково-педагогічних працівників» та ін.

Обговорення організаційно-методичних засад системи управління якістю підготовки майбутніх учителів у педагогічному університеті є критично важливим, оскільки вони визначають чіткий алгоритм і структуру для забезпечення стабільно високої якості освітнього процесу,  актуалізують внутрішні процеси університету відповідно до сучасних освітніх стандартів і вимог ринку праці, вони є фундаментом для постійного вдосконалення системи підготовки, забезпечуючи її гнучкість і здатність реагувати на зміни в царині освіти.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 540