Навчальна дисципліна, традиційно іменована як «Історична граматика української мови», є обов’язковим структурно-логічним компонентом освітніх програм для підготовки здобувачів філологічного профілю першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, відіграє важливу роль у їхньому професійному становленні. Адже без знання історії походження української мови, без глибокого осмислення проблемних моментів, без вичерпного розуміння фонетичних і граматичних процесів, які відбувалися в історії української мови від найдавніших часів і аж до наших днів, годі сподіватися на виховання сучасного професійно підготовленого вчителя-словесника, фахівця, спроможного усвідомлювати принципи інтеграції мовних елементів, виявляти загальні взаємозв’язки і взаємозумовленості явищ у межах цілісної системи, яка розвивається, але при цьому неодмінно зберігає результати процесів попередніх епох.

Навчальний посібник має на меті сприяти розвитку компетентностей, необхідних для розуміння загальних закономірностей і тенденцій розбудови фонетичної та граматичної систем сучасної української мови.

Структура запропонованої праці, зумовлена типологійною специфікою та призначенням, передбачає три основні змістові блоки (1. Загальні засади історії української мови; 2. Історична фонетика української мови; 3. Історична граматика української мови), які об’єднують відповідні теми. У межах кожної теми репрезентовано стислі теоретичні відомості («Коротко про головне»), що вирізняються простотою думок і наукової аргументації, та практична частина, яка передбачає низку завдань, скерованих на закріплення знань, вироблення відповідних умінь і навичок. Здебільшого кожна практична частина містить зразки давніх текстів, на основі яких адресати матимуть змогу простежувати чи то фонетичні, чи то граматичні, а подекуди лексичні й словотвірні особливості давнього письма, порівнювати його з сучасним українським і на основі зіставного аналізу робити певні узагальнення. Окремі фрагменти текстів подано у спеціальному додатку (Додаток Б). Інший додаток (Додаток А) – це додаткова (унаочнена у вигляді таблиць) інформація до основних теоретичних відомостей, покликання на яку наявні в певних рубриках.

Для запропонованого посібника актуальними є три зразки письма: 1) латиниця (для позначення умовного відповідника, реконструйованого слова чи його форми дописемного періоду); 2) кирилиця, або кирилична азбука (для позначення слів давнього писемного періоду, зокрема староукраїнської мови); 3) українська абетка (для позначення слів сучасної української мови; використовувана також у фрагментах деяких писемних пам’яток у поєднанні з літерами кирилиці, відсутніми в українській абетці).

Колоїз Ж. Історична фонетика і граматика української мови : навч. посіб. Кривий Ріг : ФОП Маринченко С. В., 2023. 244 с.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 168

На сучасному етапі розвитку українського суспільства професія редактора, без жодних сумнівів, залишається, як і впродовж багатьох минулих десятиліть, привабливою, принадною й водночас престижною. Тому, цілком закономірно, збільшується кількість редакторів. Однак кількість не означає якість. Редакторська справа потребує якісно підготовлених фахівців, професіоналів, здатних швидко адаптуватися до новітніх умов праці, тенденцій розвитку інформаційного простору, інноваційних технологій, ринкових відносин і т. ін. Адже від фахової компетентності редактора залежить не тільки підготовка до друку текстової й ілюстративної частин майбутнього книжкового чи пресового видання, але й креативні маркетингові підходи до пошуку теми й потрібного автора, допомога в утіленні авторського задуму, координація роботи автора під час редакційно-видавничого процесу, залучення його до реалізації вже готового видавничого продукту та генерування нових цікавих ідей. У зв’язку з розширенням, так би мовити, діапазону професії редактора з’являється потреба по-новому поглянути не лише на підготовку фахівців відповідної галузі знань, але й шукати інноваційні шляхи розв’язання тих чи тих наукових проблем.

Колективна монографія охоплює ключові аспекти редакторської діяльності, являє собою своєрідний навчальний посібник, що допоможе здобувачам як першого (бакалаврського), так і другого (магістерського) рівнів вищої освіти зорієнтуватися у проблемах, з якими зіштовхнулася видавнича справа та редагування сьогодні. Ідеться як про сутність редагування, його види, власне професійну діяльність редактора, особливості редагування різних текстових зразків, їх редакторську оцінку, редакторський аналіз і висновки, удосконалення, підготовку до видання, так і про влив на поліграфічне виконання та участь у подальшому просуванні на книжковому ринку, про можливості новітніх комп’ютерних технологій у редакційно-видавничій практиці.

Запропонована праця узагальнює традиційні підходи стосовно редагування як спеціалізації і як наукової царини, оприявнює дискусійні моменти теорії видавничої справи та редагування, зокрема окреслює проблеми термінологічного апарату (Жанна Колоїз), репрезентує законодавче підґрунтя професійної діяльності й етикету редактора (Людмила Білоконенко). Автори монографії вдаються до детального аналізу видавничої справи та технічного редагування (Наталя Шарманова), зосереджують увагу на редагуванні навчальної (Світлана Бузько), перекладної (Наталія Малюга), художньої, зокрема поетичної (Світлана Ковпік), довідкової літератури (Наталя Березовська-Савчук), а також на методиці редагування медіатекстів (Тетяна Мішеніна).

Науковці не є категоричним у своїх міркуваннях, зазвичай прагнуть до окреслення тих чи тих проблемних моментів і закликають до їх публічного обговорення. Авторський колектив чітко усвідомлює й постійно актуалізує думку про те, що сучасний редакційно-видавничий процес суттєво модифікував засади і практичної, і теоретичної редакторської діяльності.

Редакторська справа: сучасний стан і перспективи розвитку : колективна монографія ; за заг. ред. проф. Ж. Колоїз. Кривий Ріг : КДПУ, 2023. 282 с.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 233

В умовах серйозних суспільних викликів і запитів українська мова набула ще більш важливого соціально-культурного звучання. Питання функціювання української мови в освітньому середовищі своєчасні з огляду на стан загострення соціокультурної кризи, що пов’язано з повномасштабною російсько-українською війною. Різноманітні теоретико-практичні проблеми, які потребують свого дослідження й висвітлення, нині набирають неабиякого резонансу.

Актуальні проблеми оновлення змісту програм і підручників з української мови для вітчизняних закладів освіти були предметом цікавого науково-методичного діалогу 16 березня 2023 року. Освітнім майданчиком щодо сертифікації учасників став Тернопільський комунальний методичний центр науково-методичних інновацій та моніторингу.

Доповідачі: Тарас Кремінь – уповноважений із захисту державної мови, к. філол. н.; Олена Семеног – д. пед. н., проф., авторка програми української мови (профільний рівень, 10-11 класи), підручників з української мови; Олеся Калинич – заслужений учитель України, авторка навчально-методичних видань, підручників з української мови та літератури, Тетяна Дятленко – к. пед. н., доцент, авторка підручників з української мови.

До вебінару «Українська мова в закладах освіти: оновлення змісту програм та підручників» приєдналися доценти кафедри української мови Наталія Малюга та Наталя Шарманова, а також здобувачі освіти факультету української філології (Дмитро Решетніков, Ольга Сергієнко, Альона Коваленко, випускниця-магістрантка Віолетта Полудень). Спільно з іншими однодумцями мали змогу прослухати інформативні доповіді заявленої тематики та пройти інтерактивне опитування.

Вплив війни на трансформацію освіти й освітян загалом, і власне на мовному ґрунті, став предметом обговорення теоретиків-лінгводидактів і словесників-практиків – викладачів вишів та вчителів-філологів із різних регіонів України. Увагу зосереджено на нестандартних кроках, до яких  підштовхнуло всіх учасників освітнього процесу воєнне вторгнення, а також на ефективності філологічної освіти після року війни. Що важливо – це виявилася вдала спроба створити комунікативний майданчик із можливістю професійної релаксації, яким же чином адаптувати мовноосвітній процес до суспільних реалій та підвищити мотивацію учнів до засвоєння української мови, аби вони могли задовольняти всі свої потреби під час соціалізації.

Такий альтернативний формат обговорення актуальних проблем у колі зацікавлених фахівців забезпечив усім учасникам онлайн-конференції змогу обмінятися досвідом, висловити свої міркування у фокус-опитуванні й осмислити його результати, почути шляхи розв’язання проблеми й нагальні рекомендації від авторитетних лінгводидактів-науковців і практиків-авторів модельних навчальних програм, робочих навчальних програм і підручників з української мови.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 229

Канадський інститут українських студій Університету Альберти (КІУС) є провідним центром українських досліджень за межами України, виконує функції з організації українсько-канадських досліджень, надає дослідницькі гранти вченим, видає книги і наукові журнали, розробляє матеріали для українськомовної освіти в школах Канади, організовує конференції, лекції та семінари. 16 березня 2023 року поціновувачі дитячої книги мали змогу приєднатися до науково-просвітницького заходу, ініційованого Освітнім центром української мови Канадського інституту українських студій Університету Альберти.

Повоєнна українська діаспора почувалася відповідальною за публікацію значного корпусу українськомовної дитячої літератури, яка сприяла збереженню національної ідентичності в емігрантських громадах. За підтримки Освітнього центру української мови та Торонтської української бібліотечної асоціації створено вичерпну анотацію бібліографії зібрання.

Спікерка Леся Саведчук представила проєкт, розповіла про його реалізацію, пояснила окремі позиції, не оминула викликів, із якими довелося стикнутися в роботі. Детально зупинилася на жанрах і тематиці літератури для дітей та юнацтва,  окреслила перспективи для майбутніх науковців. Знаково, що організатори зустрічі виокремили доробок колеги з Криворізького державного педагогічного університету професорки Марини Варданян. Дослідження науковиці, виконане за сприяння Канадського інституту українських студій, присвячене жанрово-тематичній палітрі дитячої літератури української діаспори.

 У заході взяли участь доцент кафедри української мови Наталія Малюга, старший викладач кафедри української мови Ганна Демиденко, доцент кафедри української та зарубіжної літератур Світлана Журба, студенти факультету української філології бакалаврського (2–4 курси) та магістерського освітніх рівнів. Студентки групи УАФм-22 поділилися своїми враженнями.

Валерія Грубляк: Дуже цікава та інформативна лекція. Доповідачка Леся Саведчук лаконічно подала матеріал, представила його й на слайдах у презентації. Дитяча література є актуальною, і ми змогли почути набагато більше й під іншим кутом зору завдяки конференції.

Анна Пугач: Інформація, почута на лекції, сприймалася легко навіть попри те, що транслювалася англійською мовою. Дитяча література не має залишатися осторонь нашої уваги. Подано корисну інформацію, де ми можемо знайти осередки книг української літератури, зокрема дитячої української літератури, за межами нашої держави. Уважаю, що це досить актуально, зважаючи на сьогоднішні реалії та вимушену міграцію українців.

Дарина Пономаренко: Досить важлива інформація подана доповідачем щодо ролі й актуальності дитячої літератури. Ця зустріч дійсно варта уваги, а її зміст – поширенню в маси. З насолодою слухала інформацію про зміст дитячої літератури, різноманіття жанрів, зберігання книг. Уважаю також, що поширення української літератури закордоном, зокрема дитячої, – запорука успішного майбутнього для України та її розвитку!

Аліна Чумаченко: Неперевершена зустріч, цікава доповідь та не менш актуальна тема в українському письменстві – розвиток дитячої літератури в українській діаспорі 1945–2021 рр. Дуже сподобався чіткий, зрозумілий та послідовний виклад інформації, що супроводжувався ілюстраціями дитячих збірок та портретів деяких авторів. Ця зустріч змушує переосмислити власні можливості та звернути більшу увагу на тих письменників, які активно працювали в дитячому літературному дискурсі зазначеного періоду, і ще більше розширити межі своїх знань. Залишились лише неймовірні враження від конференції!

Наставник магістрантів доцент Наталія Малюга, яка з професійної точки зору цікавиться діяльністю Канадського інституту українських студій, обізнана з науковими працями колег, зорієнтовує майбутніх філологів: 2007 року Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства уклав договір про співпрацю з Канадським інститутом українських студій університету Альберти. Одна із статей договору передбачає виявлення документів архівної україніки в канадських архівах та підготовку двомовного довідника «Архівна україніка в Канаді» про документи української культурної спадщини та пов’язані з історією України і українців документи іноземного походження, що зберігаються в архівах, архівах-музеях та бібліотеках Канади.

Аби більше познайомитися зі структурою та наповненням журналу пластового новацтва «Готуйсь», даємо активне покликання на викладений у мережі Інтернет номер за квітень 1965. Ч. 4 (105). URL:

https://vydavnytstvo.plastscouting.org/hotuys/arkhiv/1965-4.pdf

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 273

14 березня на факультеті української філології відбулася звітна конференція з педагогічної практики для студентів 4 курсу.

На зібранні були присутні: декан факультету української філології, доц. Л. М. Семененко, викладачі кафедри української мови (групові керівники, методисти з фаху), викладачі з інших кафедр, керівник педагогічної практики по університету Л. С. Цоуфал, а також студенти-практиканти.

Декан факультету української філології привітала студентів з успішним завершенням практики, окреслила їхні подальші освітні цілі, акцентувала на продовженні навчальної діяльності у ІІ семестрі.

Про підсумки проходження практики оголосила керівник педагогічної практики, доцент кафедри української мови Н. М. Шарманова. До виступів були запрошені доценти Н. А. Березовська-Савчук, В. А. Городецька, А. М. Король, Л. В. Задорожна.

До обговорення результатів роботи у школі долучилися студенти, які коротко прозвітували й висловили свої думки й враження про взаємодію з дітьми, про співпрацю з учителями.

Студенти презентували здобутий педагогічний досвід, особисті досягнення, демонстрували  презентації,  фотозвіти, проаналізували труднощі, над подоланням яких ще треба працювати. Під час проходження педагогічної практики в закладах загальної середньої освіти вони мали змогу вдосконалити свої педагогічні вміння і навички, реалізувати ті знання, які здобули, осягаючи всі премудрості методики викладання профільних дисциплін.

Студенти 4 курсу випробували себе в ролі вчителя, відчули переваги обраної професії, визначили власні професійні смаки й зацікавлення, переконались у власній готовності до педагогічної діяльності. І це все з присмаком дистанційного навчання, онлайн взаємодії з учнями, що є своєрідним викликом для сучасної освітньої царини й для студентів-практикантів.

Під час звіту студентів було обговорено важливі питання щодо взаємодії із сучасними школярами в умовах дистанційної роботи, упровадження новітніх технологій навчання, формування іміджу вчителя української мови та літератури, англійської мови та історії в умовах української школи.

Бажаємо всім майбутнім педагогам не втратити бажання до обраного фаху, прагнути до подальших успіхів і звершень на освітянській ниві. Пам’ятаймо мудрі слова Михайла Стельмаха: "Справжній учитель завжди боїться своїх перших уроків, а вже на всі інші йде з трепетом".

Нехай подальші педагогічні кроки будуть впевненими, сміливими, з легким трепетом від спілкування з дітьми, від власних професійних здобутків.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 154

1 березня відбулося засідання розмовного клубу «Спілкуймося українською!», організоване «Бібліотекою на Поштовій», за участі доцента кафедри української мови Наталії Малюги.

Тема: Національний характер та культурно-історичний досвід народу в прислів’ях: російсько-українські паралелі.

Це вже друга така зустріч криворіжців, зацікавлених мовними питаннями, бібліотекарів нашого міста і викладачів Криворізького державного педагогічного університету, яким є що презентувати широкому загалу. І вдруге Наталія Миколаївна прийшла на засідання клубу не з пустими руками, а з цінним подарунком – її величністю Книгою! Представлене видання являє собою ґрунтовну працю викладачів кафедри української мови – «Російсько-український тлумачний словник паремій». Тому й тема для обговорення невипадкова, дібрано найпоказовіші зразки паремійного фонду, що якнайвиразніше показують особливості української та російської культури, ментальності, світогляду.

«Паремії відбивають характер етносу, його культурний досвід. І саме через смакування ось цього значення прислів’їв і приказок можна зрозуміти, як той чи той народ сприймає цей світ», – наголосила Наталія Малюга на початку своєї доповіді.

І найперші приклади, запропоновані для ознайомлення, стосуються важливого для нас поняття дружби. Українці – нація дружелюбна, шанує близькі стосунки між друзями, братами, кумами, однак і межа тій дружбі буває. А між українським народом і росіянами, наголошує Наталія Миколаївна, дружби бути не може, їй кінець, і уже офіційно!

Великий пласт паремійного багатства української мови становлять одиниці, пов’язані з родинним життям і побутом. Цікаві приклади були доповнені й змістовними ілюстраціями, на які звертала увагу доповідачка. Пояснюючи і коментуючи паремії, Наталія Малюга звернула посилену увагу на вислів рідня до чорного дня, що досить показово ілюструє ситуація, у якій перебувають українці сьогодні, у час війни, адже ця російсько-українська війна роз’єднала своєю непроглядною чорнотою багато сімей, українцям важко (або  й несила!) спілкуватися з ріднею, якщо вона, до прикладу, проживає у країні-агресорці.

Багато прислів’їв і приказок відображають гумор, притаманний українцям, бо за допомогою гумору легше переживати скрутні моменти. Отже, без гумору нікуди, – підсумовує Наталія Миколаївна, – а самі українські паремії добріші, відображають гуманніше ставлення до людей, до жінок, наприклад до дружини.

Одним із творів, де сипано-пересипано прислів’ями і приказками є роман Євгена Гуцала «Позичений чоловік», який і порадила слухачам клубу пані спікер. Твір дозволить відволіктися від буденності, звеселить, потішить чудовою мовою й оригінальністю.

Коментування прикладів повсякчас перегукувалося з нашим сьогоденням, постійні зіставлення російсько-українських відповідників показали наскільки несхожими є два народи: як ми по-різному цінуємо родинні зв’язки, як розуміємо щастя, наскільки глибокими є наші знання про світ довкола нас.

До обговорення цікавих варіантів відомих прислів’їв і приказок долучилися постійні відвідувачі клубу, які ставили запитання, наводили свої приклади, проявивши допитливість і мовну пильність.

Одна ластівка весни не робить (то ще не весна) – вислів, який викликав жваву полеміку і уточнення від Наталії Миколаївни: «Наші ластівки точно зроблять цю весну. Наша весна буде переможною!».

Щиро вдячні Наталії Малюзі за пізнавальну розповідь про скарбницю мовного фонду – паремії і, відповідно, популяризацію рідної мови серед жителів міста.

Дякуємо клубу «Спілкуймося українською!» за надану можливість презентувати криворізьким читачам словник паремій і долучити їх до народної мудрості, закоріненої в нашій мові.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 826

Отак серед дня припинилась робота.

Уста заніміли. Замовкли слова.

І стала за мить в узголов’ї скорбота.

Лиш мова зосталась, і в горі жива...

Професорсько-викладацький склад кафедри української мови з глибоким сумом сприйняв скорботну звістку про смерть українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора Петра Івановича Білоусенка.

Перестало битися серце авторитетної особистості, досвідченого і кваліфікованого науковця. Пішла із життя чесна і щира, порядна й високопрофесійна людина.

Життєвий шлях Петра Івановича є зразком людської гідності, працелюбності, відповідальності, добропорядності й уміння толерантно спілкуватися з адміністрацією, колегами, вихованцями. І не тільки! Усі, хто знав П. І. Білоусенка, любили й поважали його за чуйне ставлення до всіх і кожного, за велику душевну щедрість. Світла пам’ять про Петра Івановича як про добру людину, справжнього патріота, наставника молоді назавжди збережеться в наших серцях.

Помолімося разом з нами за упокій його душі. Вічна пам’ять і Царство Небесне!

У скорботі

кафедра української мови

Криворізького державного педагогічного університету

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 231

З нагоди Міжнародного дня рідної мови студенти І курсу підготували урочистий захід, на який запросили своїх колег по навчанню і викладачів факультету. До зібрання доєдналися проф. Ж. В. Колоїз, проф. С. І. Ковпік, проф. В. І. Дмитренко, проф. Т. М. Мішеніна, доценти Т. І. Вавринюк, В. А. Городецька, С. С. Журба, К. А. Качайло, Н. М. Шарманова, ст. викл. Г. Г. Демиденко, а також декан факультету, доц. Л. М. Семененко.

Модератор зустрічі – доцент кафедри української мови С. А. Бузько звернулася зі словами привітань і надала слово студентам, які продемонстрували своє бачення цього свята, своє ставлення до мови.

На жаль, ці дні лютого сповнені трагізму, адже пам'ять про Героїв Небесної Сотні не втрачена, вона ще більш актуалізована сучасними подіями: російською навалою, виснажливою війною, боротьбою не лише за українські території, але й за нашу незалежність, за наше право бути українцями і говорити своєю рідною мовою. Це споконвічна боротьба, яка нині набула найгострішої своєї фази, адже щодня Герої України віддають своє життя там, на фронті, щоб ми тут, у тилу, мали змогу жити, працювати, вчитися, виховувати дітей, нести український дух через українське слово у школу для майбутнього покоління.

Пролунала хвилина мовчання…Герої не вмирають!

У наших серцях щира вдячність. Низький уклін українським захисникам і захисницям, які пожертвували своїм життя за Україну. Вічна слава!

Усі вірші й пісні, які пролунали під час заходу, насичені любов’ю до рідного слова, віри в те, що українська мова набере надмогутньої сили, пошириться усіма куточками нашої країни.

Щирими словами привітала студентів і викладачів декан факультету Л. М. Семененко, яка надихнулася від почутих українських поезій, розповіла історії з життя, що ілюструють значення мови, як важливої зброї проти окупанта, бо мова також є маркером нашої ідентичності.

Зі своїм мудрим словом звернулася до присутніх завідувач кафедри української мови Ж. В. Колоїз. Вона подякувала студентам і викладачам, які вже другий день поспіль зустрічаються  в позанавчальний час, щоб уклонитися українському слову, вшанувати рідну мову. Привітання-роздуми від Жанни Василівни, сповнені філософських роздумів з витонченим лінгвістичним шармом, змушують задуматися над важливими питаннями…

Кажуть, усі ми народжуємося для життя, аби побудувати свій Собор – у душі та на рідній землі, знайти свою дорогу до Неба й прямувати нею так, щоб Вічності було не соромно за нас, а нам – не страшно перед її всепроймаючим, справедливим поглядом.

На превеликий жаль, у звичний ритм нашого буття, коли так хочеться насолоджуватися кожною Божою дниною, кожною хвилиною, сильні світу цього вносять свої корективи.

Наразі нам доводиться боронити не лише рідну мову і рідну писемність, нею писану, але й свою територію, захищати незалежність української держави.

Усвідомлення того, що мова – це могутня зброя, що її повсякчас використовували і використовують у політичній (і не тільки!) боротьбі, відбулося. Однак, вочевидь, таку просту істину зрозуміли і, мабуть, розуміють не всі… Тому маємо те, що маємо…

А могло б бути все по-іншому… І тоді не була б такою високою ціна за бажання жити в незалежній Україні, спілкуватися українською мовою, зберігати українську культуру, плекати українські цінності… за бажання вільно жити, творити, думати, говорити…

Сталося те, що сталося… Позаяк проти всемогутніх законів Вседержителя ми безсилі.

Віримо, що всі, чиє життя так несподівано обірвалося в розквіті сил, пішли у вічність легкою небесною дорогою. Дуже важливо, аби не стерлася пам’ять про наших мужніх захисників! Ми зобов’язані про них пам’ятати! Задля того, аби не втрачати людської подоби, мати неперебутні життєві орієнтири, черпаючи натхнення від рідної землі, рідного слова, рідної мови!

Пам’ятаймо: мова не просто має значення! Вона – неоціненний наш скарб!

Зі святом!

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 799

20 лютого напередодні свята Дня рідної мови студенти групи УПФ-21 під керівництвом свого куратора, доцента кафедри української мови К. А. Качайло підготували урочистий захід.

Присутніми на урочистому зібранні  були викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, завідувач кафедри української мови проф. Ж. В. Колоїз, декан факультету доц. Л. М. Семененко, а також студенти факультету української філології, дошкільної і технологічної освіти.

Як слушно зауважили ведучі, яких тільки свят не відзначає наше людство! Це і День журналіста (6 червня), і День родини (8 липня), День філолога (25 травня), і навіть День українського сала (27 серпня). Дуже приємно, що не залишилась без уваги і мова. Саме 21 лютого у світі святкують День рідної мови!

Розмірковуючи про велич української мови, її значення в житті кожної людини і суспільства загалом нагадали слухачам про те, що світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов земної кулі. Ще в минулому столітті українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу. За мелодійністю українська мова посідає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській.

Ми народжуємося і одержуємо разом з життям рідну мову, як і Вітчизну, материнську ласку…  До кожного і кожної з нас слово прийшло з маминим голосом ще над колискою. 

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово «Мати» –

Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,

Грім звитяг і клекіт орлий, –

Звук «Вітчизни» неповторний

І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – «Мила» –

Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста (Іван Багряний).

Під час заходу лунали патріотичні пісні, емоційні заклики любити й поважати свою мову. Кілька слів про враження від зустрічі висловили й викладачі. Проф. Т. М. Мішеніна з ліричним захватом звернулася до філогічної громади з такими словами:

«Слово – безцінний дар кожної нації.

Ми вимовляємо слово хліб, і називаємо його насущним, називаємо його святим.

Із хлібом-сіллю ми тисячі літ зустрічаємо і проводжаємо гостей.

Із хлібом ідуть українці на родини.

Українці віддають хліб тією ж міркою, якою позичали…

Українці позичають хліб на багатство.

Ми святимо хліб на Великдень, бо він святиться у наших християнських серцях.

Одне пшеничне зерно дорожче від тисячі мішків золота.

Слово – пісня душі кожної нації.

Хор «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича відтворює багатоголосну фактуру, покладену на музикальну основу календарно-обрядової пісні. Ми щедруємо на щастя й долю, на світлі води і високе мирне небо, тепле сонце і чесну працю.

Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам передали попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам».

Вдячні всім, хто приєднався до нашого святкового зібрання, хто не лишився байдужим до звуків рідного слова і хто нестиме це слово у світ, у свою родину, у компанію своїх друзів, щоб потужне українське слово лунало на просторах Криворіжжя і нашої мирної, вільної України.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 177

«Варто дуже любити дітей» – відразу поспішаємо процитувати нашу гостю, Юлію Табакіну, зустріч із якою відбулася 20 лютого і змусила нас під новим кутом поглянути на корекційну роботу з особливими дітьми. Працюючи практичним психологом у Криворізькому ліцеї №24, співпрацюючи з благодійною організацією допомоги дітям та людям із синдромом Дауна «Сонячні діти Криворіжжя», пані Юлія має значний досвід роботи як корекційний педагог, опановує нові методики з психології.

На лекції були присутні здобувачі магістерського рівня ОП «Українська мова і література, зарубіжна література. Психологія» (гарант Л. Білоконенко), ОП «Українська мова і література, зарубіжна література. Англійська мова» (гарант Н. Малюга), ОП «Українська мова і література, зарубіжна література. Редагування освітніх видань» (гарант С. Ковпік), здобувачі бакалаврського рівня вищої освіти, гаранти ОП (В. Городецька, В. Дмитренко, С. Журба), науково-педагогічні працівники, які забезпечують реалізацію освітньо-професійних програм (кафедра української мови, завідувач Ж. Колоїз; кафедра української та зарубіжної літератур, завідувач Н. Мельник), декан факультету української філології Л. Семененко. 

Юлія Табакіна презентувала присутнім цікаву й актуальну тему: «Корекційні заняття з дітьми з особливими освітніми потребами під час офлайн та онлайн навчання».

Вибір теми невипадковий, адже наша лекторка – психолог вищої категорії, методист, яка є автором корекційної програми «Основи психології: пізнавальні процеси». Ця програма у 2022 році на Всеукраїнському конкурсі авторських програм практичних психологів та соціальних педагогів «Нові технології у новій школі» отримала диплом 1 ступеня. 

Насамперед Юлія Вікторівна звернула увагу присутніх на Закон України «Про освіту» (стаття 20), який визначає, що корекційно-розвиткові послуги (допомога) – це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення. Корекційно-розвиткова робота, як слушно наголосила доповідач, спрямована на розвиток зорового й слухового сприйняття, мовлення пізнавальної діяльності, навичок саморегуляції та саморозвитку дітей, створення умов для соціальної реабілітації та інтеграції дітей з ООП, розвиток їх самостійності та життєво важливих компетентностей.

Звертаючись до програм з корекційно-розвиткової роботи, затверджених МОН, пані Юлія виважено й послідовно представила зацікавленій аудиторії свої розробки, продемонструвала кожен аспект взаємодії сучасного психолога з дітьми, які мають особливі потреби. Присутні мали змогу ознайомитися зі структурою заняття «Корекція розвитку», з’ясувати суть поняття «праксис», зорієнтуватися в різноманітті його видів, особливостях дослідження праксису.

Моторний, динамічний, конструктивний, предметний, пальцевий, вербальний – усе це праксис, який реалізовується завдяки різноманітним вправам, продуманим і виваженим, під керівництвом Юлії Табакіної.

Що найперше впадає в око і серця слухачів лекції, то це та емоційна наснага, якою просякнута кожна фраза пані Юлії, той трепет, з яким вона розповідає про успіхи своїх підопічних, її щира посмішка. І радість в очах дітей, з якими вона працює, їх захват, їхні успіхи.

У важких умовах роботи, коли психолог позбавлений очної взаємодії з дітьми, Юлія Вікторівна не полишає своєї роботи, шукає шляхи співпраці у форматі онлайн. Це вимога сьогодення, – узагальнює пані психолог, а ми, присутні, можемо тут і зараз оцінити себе, свою роботу в умовах дистанційного навчання: чи ми супергерої, чи працюємо понад свої сили, однак незадоволені собою,  чи маємо прогрес, але невпевнені, наскільки він правильний.

Студенти й викладачі, активно проаналізувавши свій психологічний стан та роботу дистанційно, писали в чаті свої відповіді. А сама лекція викликала й низку запитань від слухачів, на які радо давала відповіді Юлія Вікторівна. Так, зокрема запитання проф. С. І. Ковпік дозволило визначитися з рівнем компетентностей, які формують майбутнього фахівця в царині психології, з’ясувати наскільки випускник факультету української філології готовий до роботи в інклюзивному класі чи  індивідуально з дітьми як помічник вчителя. Запитання від проф. З. П. Бакум допомогло розібратися з поняттями «асистент вчителя» і «асистент учня», а запитання від студентів були здебільшого пов’язані з роботою психолога із застосуванням цифрових додатків і вебресурсів.

Висловлюємо подяку психологу Юлії Табакіній за цікаву, змістовну лекцію, позитивну атмосферу, сповнену любові до професії і  до дітей.

Автор: Кафедра української мови

Перегляди: 203