Їх вітали і зорієнтовували в університеті Першого вересня цілий день.
Одним з етапів була зустріч в 309-й аудиторії, де викладачі і студенти спеціальності Історія (від 2-го до 6-го курсів) зробили все, щоб адаптація до навчального процесу першачків вже розпочалась, була більш ефективною, інформація, необхідна для початкового етапу швидко знаходилась.
Ростислав Горбунов (ІП-20) :
Вітаємо вас з тим, що обрали спеціальність Історія!
Кожен з вас мав свої причини.
Історія – це не тільки наука. Це спосіб життя. І на історичному ви відчуєте цей рух.
Сергій Корнієнко (магістрант другого року навчання):
П’ять років провчився тут не для того, щоб сказати – у вас все вийде, удачі.
Наше життя – це поле бою. І тільки ви визначаєте, ким ви будете на тому полі бою… Ви отримали шанс до саморозвитку.
Руслан Шишка (магістрант другого року навчання) :
Сподіваюся, що ви прийшли сюди цілеспрямовано, що ви розумієте, що таке історична наука. Вже після посвяти ви переконаєтесь в тому, що це сила – факультетський дух.
Анастасія Шевченко (ІП-19) :
Ми, ті, що вітаємо вас сьогодні, вже залишимося у вашій пам’яті, на вашому шляху тією межею, після перетину якої ви будете розуміти чого ви насправді хочете.
- Автор: історичний
- Перегляди: 894
Студенти-історики беруть участь у Скіфській Правобережній археологічній експедиції.
Дякуємо Первый Криворожский 1KR.UA Новости Кривого Рога за висвітлення події!
Первый Криворожский 1KR.UA :
"Студенти та викладачі педагогічного університету Кривого Рогу розкопують курган, який знаходиться поруч із Мотроненським городищем. Розкопки проходять спільно з Національним історико-культурним заповідником “Чигирин” і під керівництвом Інституту Археології Національної Академії Наук України.
- Це, очевидно, поховання скіфської або передскіфської доби, - говорить кандидат історичних наук, доцент кафедри історії педагогічного університету Андрій Тарасов. — Минулого року ми знайшли тут рештки,, ймовірно, воїна зі зброєю, а сьогодні — кістки тварин й уламки кераміки."
Фото-звіти про старт експедиції - на сторінці спеціальності, щоденні звіти - на сторінці Андрія Тарасова та учасників експедиції
- Автор: історичний
- Перегляди: 1835
"Виграти війну так само неможливо, як неможливо виграти землетрус"
Жаннет Ранкін.
Круглий стіл "Друга світова війна: історія та пам"ять".
Сергій Корнієнко (група ІП-м-16):
5 травня 76 років тому в Австрії солдати Вермахту разом з американською дивізією протистоять підрозділу Ваффен-СС, в Парижі вибухає антинімецьке повстання, в Тихому океані тривають авіаційні атаки на Японію, а в Києві стає тепліше - до 17 °C.
5 травня 2021 ми ділилися сокровенними частинками пам'яті, про страшні роки окупації, про важкі повоєнні роки, про війну після війни, про не легшу долю військовоплениних, але "не наших", і, звичайно, про те, як і що потрібно святкувати протягом цього тижня через 76 років по припиненню військового протистояння найбільших держав Європи.
Багато сказано було, багато пригадали, і зрештою погодилися з Альбертом Ейнштейном - ми "Виграли війну, проте не мир". Хоча і я не раз казав, що життя - це боротьба, але боротьба не має вимірюватися людськими життями, а ХХ ст. в своєму розмаху не розмінюється на тисячі, рахунок йде на мільйони. Жодні події не мають відбирати життя в людини, жодні ідеї не мають закінчуватися насильством і цю червону, як мак, нитку, ми протягнули через всі виступи.
День пам'яті, день вшанування, а не черговий привід ввести себе в стан алкогольного сп'яніння, тим більше, що на війні оголяється людська сутність, виділяються всі внутрішні переконання. Можливо саме тому ми згадали так багато випадків порушення прав людини, тортур, вбивств, але чи виправдовують наші моральні злочини помилки дідів? Ні! Ми маємо взяти лише краще, примножити його і віддати шану тим, хто лишився людиною, вростаючи в окопи, служивши в армії, яка, зрештою, оголошена програвшою, хто брав до рук зброю і мав воювати в "умовах миру", хто витягнув на собі весь прогрес і подолав розруху. Історія це мозаїка, і саме завдяки міріадам кольорів ми бачимо захоплюючу Картину Світу і нашою волею визначається зігнутися під умовами часу чи лишитися Людиною.
Не організовуйте пір 9-го травня, а прочитайте історію поляка, що переховував єврея, дізнайтеся, чому мак - це символ примирення, а свого ветерана не вітайте "зі святом", а скажіть "Спасибі", справжній ветеран все зрозуміє.
Спеціальність Історія. Далі буде
- Автор: Кафедра історії
- Перегляди: 705
Слова про космос – Влада Солодовника, випускника історичного факультету, групи ІВІ-97, групи, куратором, натхненником якої у професійних справах був Юрій Іванович Чирва. Як і багатьох своїх колег та студентів.
Юрій Івановоч народився 31 березня 1959 року у місті Кривий Ріг.
Закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету у 1984 році. По завершенню навчання працював вчителем історії та суспільствознавства у ЗОСШ № 75 м. Кривий Ріг. З вересня 1992 по 1995 рік навчався в аспірантурі Криворізького державного педагогічного університету. У вересні 1995 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Розвиток народної освіти України (1917-1932 роки): історіографія проблеми», у 2001 році отримав вчене звання доцента кафедри всесвітньої історії КДПУ.
У складі кафедри взяв участь у створенні історичного факультету, розробляв навчальні програми та викладав курси «Новітня історія країн Європи та Америки», «Новітня історія країн Азії та Африки», "Історія країн пострадянського простору», «Історія історичної науки», «Спеціальні історичні дисципліни», «Історія України», «Правознавство», «Історіографія всесвітньої історії», «Політичні портрети видатних історичних осіб ХХ століття». Перелік сфер наукових інтересів свідчить про широту світогляду та ерудицію викладача. Ю.І. Чирва мав понад 50 наукових робіт. Був учасником міжнародної програми «Друга світова війна і Катастрофа єврейського народу – освітні і дослідницькі аспекти» (інститут «Яд Вашем», м. Єрусалим, Ізраїль). Тривалий час активно співпрацював з українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума».
Вадим Яшин
Він завжди перебував у доброму гуморі. Негаразди переживалися ним із посмішкою і жартами і, здається, мало турбували його. Надзвичайний екстраверт, Юрій Іванович сам очікував такої ж відкритості від друзів, колег і студентів. Професійна пам’ять історика, увага до деталей дозволяли йому пам’ятати безліч фактів, подій, імен краще і більше ніж, іноді, академічний словник, чим він дивував і підкоряв студентів.
Фонтенбло.
Колись, у тісному колі він розповів нам про своє Фонтенбло: дивну, чарівну назву, яка своїм звучанням зачарувала його ще школярем, що стала його зіркою, потаємною мрією, спонукала стати істориком і вела за собою все життя. Фонтенбло як символ особистої причетності до величі історії, як усвідомлення себе і як далека, чиста юнацька мрія.
Юля Книш, гр. ІП-06-1
Фонтенбло ) Колись Юрій Іванович написав привітання для факультетської газети. В ньому поділився цієї історією. В мене зберігся оригінал, набраний ним. Привітання, як короткий сріз особистості Юрія Івановича - щирий, проникливий, з гумором. Здається, це найкраще привітання з Новим Роком, яке я коли-небудь читала.
Людмила Бурман
Інтелект, гумор, глибоке знання історії втілив у цілому ряді просвітницьких, зокрема і молодіжних, проєктів. Зокрема виступив співзасновником міського клубу «Що? Де? Коли?» «Ерудит», організовував його інтелектуальні ігри на базі КДПУ, тренуючи команду історичного факультету. Організовував зустрічі студентської молоді із правозахисниками (С.Глузман), правоохоронцями, творчою інтелігенцією Кривого Рогу (Г.Гусейнов), учасниками АТО, волонтерами. Дотепер його з теплотою згадують студенти груп ІВІ-97, ІП-02, ІП-07, ІП-12, де Юрій Іванович був куратором.
Тетяна Мак
Так любити книгу, читати, перечитувати, пишатись своєю книгозбирнею, а потім оцифровувати бібліотеку, коли з’явилась можливість.. В цій допитливості, жазі знань – імпульс, що передався й учням Юрія Івановича. Мати швидку реакцію, вміти підхопити думку, найскладнішу, розвинути її. Ніколи і ніде без інформації, оновлення знань. Дотепність і почуття гумору - як вищий прояв інтелекту. Твої учні будуть пам’ятати Твої уроки
Світлана Куркова, гр. ЗІ-12
Дуже шкода, часто згадую його розповідь про пригоди з камінням з Ізраїлю. І тему Першої світової війни, я тоді вперше задумалася з чого взагалі може початися війна і до яких наслідків це призведе. Легко та невимушено проходили його лекції.
Наталія Печеніна
Нет слов... не собираются они в связные мысли... Просто нет слов...
Юрий Иванович... коллега, с которым проработали вместе не один год...
Юра... однокашник, в один день с которым защитили кандидатские диссертации и ходили по почти пустым коридорам Днепропетровского университета в далеком 1995...
Кум... многие помнят, как тепло он всегда говорил - "Это моя родная кума"...
Добрая тебе память...
Ігор Панафідін
Юрій Іванович... Щирим, відкритим, уважним інтелектуалом залишиться у нашій пам'яті
Світлана Дрібас
Він любив гумор, але тільки інтелектуальний. Він жив життя, але завжди по-своєму! Не схожий ні накого, але завжди такий "свій"..
Артем Вашкевич, гр.ІП-02
Він завжди був справжнім. Справжнім у всьому. З ним можна було обговорювати теорію держави і права в працях Руссо і останні футбольні новини. Нам завжди здавалося (і напевне воно так і було), що він знає з історії все. З ним було надзвичайно цікаво. Він був громадянином і виховував громадян в нас. Він був справжньою Людиною. Наш куратор. Наш наставник. Бути його студентом було за честь. Юрій Іванович Чирва. Нехай там йому буде легко.
Валентина Бондар, гр. ІП-08
Одна з наших суботніх пригод.. Дніпро могутній та холодний.. Термос, в якому аж ніяк не чай.. Скільки добра та мудрості Ви подарували всім нам....Спасибі за все, мій дорогий Юрій Іванович... Люблю.. спочивайте з миром, наш дорогий Вчитель...
Влад Солодовник, гр. ІВІ-97
Читаю Вайбер на ночь,
Как хронику сердец
Ушёл Юрий Иваныч и Эдик Лисовец
А первый был Учитель,
Второй наш брат студент.
Вы головы склоните!
ИВИ и Факультет
От нервов,от недуга,
что их сумел подсечь.
И просим мы друг друга,
Друг друга поберечь.
Не скажешь все словами
Себя словил на том,
Прощаюсь и листаю ИВИ фотоальбом.
Назавжди світлою залишиться пам’ять про історика, людину з ґрунтовними знаннями, вишуканим почуттям гумору, широким світоглядом, справжнього патріота України.
- Автор: історичний
- Перегляди: 1798
На момент загибелі найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17. 107 Героїв. Уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості.
Вчора, 17 лютого 2021 року, Верховна рада 295 голосами визнала Революцію Гідності одним з ключових моментів державотворення.
Студенти-історики були на Майдані взимку 13-14 року. Пішли на війну вже навесні 14-го. І далі передають один від одного – як зробити так, щоб гордо майорів прапор твоєї країни, і співати гімн можна було не маючи страху. Сім років потому. Данина шани й поваги Героям.
- Автор: історичний
- Перегляди: 700
22 січня 1919р. - проголошено Акт возз'єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки
На офіційному рівні День Соборності України почали відзначати з 1999 року ( Указ президента України №42/99), "враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки для утворення єдиної соборної держави"
Долучайтеся у 2021 році до створення віртуального Ланцюга Соборності
- Автор: Історичний факультет
- Перегляди: 549
- Автор: Історичний факультет
- Перегляди: 451
З 17 грудня по 23 грудня 2020 року працювала Екзаменаційна комісія для здобувачів вищої освіти зі спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія). Голова комісії - канд.іст.наук, доцент В.О.Яшин
- Автор: Історичний факультет
- Перегляди: 525
