Слова про космос – Влада Солодовника, випускника історичного факультету, групи ІВІ-97, групи, куратором, натхненником якої у професійних справах був Юрій Іванович Чирва. Як і багатьох своїх колег та студентів.
Юрій Івановоч народився 31 березня 1959 року у місті Кривий Ріг.
Закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету у 1984 році. По завершенню навчання працював вчителем історії та суспільствознавства у ЗОСШ № 75 м. Кривий Ріг. З вересня 1992 по 1995 рік навчався в аспірантурі Криворізького державного педагогічного університету. У вересні 1995 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Розвиток народної освіти України (1917-1932 роки): історіографія проблеми», у 2001 році отримав вчене звання доцента кафедри всесвітньої історії КДПУ.
У складі кафедри взяв участь у створенні історичного факультету, розробляв навчальні програми та викладав курси «Новітня історія країн Європи та Америки», «Новітня історія країн Азії та Африки», "Історія країн пострадянського простору», «Історія історичної науки», «Спеціальні історичні дисципліни», «Історія України», «Правознавство», «Історіографія всесвітньої історії», «Політичні портрети видатних історичних осіб ХХ століття». Перелік сфер наукових інтересів свідчить про широту світогляду та ерудицію викладача. Ю.І. Чирва мав понад 50 наукових робіт. Був учасником міжнародної програми «Друга світова війна і Катастрофа єврейського народу – освітні і дослідницькі аспекти» (інститут «Яд Вашем», м. Єрусалим, Ізраїль). Тривалий час активно співпрацював з українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума».
Вадим Яшин
Він завжди перебував у доброму гуморі. Негаразди переживалися ним із посмішкою і жартами і, здається, мало турбували його. Надзвичайний екстраверт, Юрій Іванович сам очікував такої ж відкритості від друзів, колег і студентів. Професійна пам’ять історика, увага до деталей дозволяли йому пам’ятати безліч фактів, подій, імен краще і більше ніж, іноді, академічний словник, чим він дивував і підкоряв студентів.
Фонтенбло.
Колись, у тісному колі він розповів нам про своє Фонтенбло: дивну, чарівну назву, яка своїм звучанням зачарувала його ще школярем, що стала його зіркою, потаємною мрією, спонукала стати істориком і вела за собою все життя. Фонтенбло як символ особистої причетності до величі історії, як усвідомлення себе і як далека, чиста юнацька мрія.
Юля Книш, гр. ІП-06-1
Фонтенбло ) Колись Юрій Іванович написав привітання для факультетської газети. В ньому поділився цієї історією. В мене зберігся оригінал, набраний ним. Привітання, як короткий сріз особистості Юрія Івановича - щирий, проникливий, з гумором. Здається, це найкраще привітання з Новим Роком, яке я коли-небудь читала.
Людмила Бурман
Інтелект, гумор, глибоке знання історії втілив у цілому ряді просвітницьких, зокрема і молодіжних, проєктів. Зокрема виступив співзасновником міського клубу «Що? Де? Коли?» «Ерудит», організовував його інтелектуальні ігри на базі КДПУ, тренуючи команду історичного факультету. Організовував зустрічі студентської молоді із правозахисниками (С.Глузман), правоохоронцями, творчою інтелігенцією Кривого Рогу (Г.Гусейнов), учасниками АТО, волонтерами. Дотепер його з теплотою згадують студенти груп ІВІ-97, ІП-02, ІП-07, ІП-12, де Юрій Іванович був куратором.
Тетяна Мак
Так любити книгу, читати, перечитувати, пишатись своєю книгозбирнею, а потім оцифровувати бібліотеку, коли з’явилась можливість.. В цій допитливості, жазі знань – імпульс, що передався й учням Юрія Івановича. Мати швидку реакцію, вміти підхопити думку, найскладнішу, розвинути її. Ніколи і ніде без інформації, оновлення знань. Дотепність і почуття гумору - як вищий прояв інтелекту. Твої учні будуть пам’ятати Твої уроки
Світлана Куркова, гр. ЗІ-12
Дуже шкода, часто згадую його розповідь про пригоди з камінням з Ізраїлю. І тему Першої світової війни, я тоді вперше задумалася з чого взагалі може початися війна і до яких наслідків це призведе. Легко та невимушено проходили його лекції.
Наталія Печеніна
Нет слов... не собираются они в связные мысли... Просто нет слов...
Юрий Иванович... коллега, с которым проработали вместе не один год...
Юра... однокашник, в один день с которым защитили кандидатские диссертации и ходили по почти пустым коридорам Днепропетровского университета в далеком 1995...
Кум... многие помнят, как тепло он всегда говорил - "Это моя родная кума"...
Добрая тебе память...
Ігор Панафідін
Юрій Іванович... Щирим, відкритим, уважним інтелектуалом залишиться у нашій пам'яті
Світлана Дрібас
Він любив гумор, але тільки інтелектуальний. Він жив життя, але завжди по-своєму! Не схожий ні накого, але завжди такий "свій"..
Артем Вашкевич, гр.ІП-02
Він завжди був справжнім. Справжнім у всьому. З ним можна було обговорювати теорію держави і права в працях Руссо і останні футбольні новини. Нам завжди здавалося (і напевне воно так і було), що він знає з історії все. З ним було надзвичайно цікаво. Він був громадянином і виховував громадян в нас. Він був справжньою Людиною. Наш куратор. Наш наставник. Бути його студентом було за честь. Юрій Іванович Чирва. Нехай там йому буде легко.
Валентина Бондар, гр. ІП-08
Одна з наших суботніх пригод.. Дніпро могутній та холодний.. Термос, в якому аж ніяк не чай.. Скільки добра та мудрості Ви подарували всім нам....Спасибі за все, мій дорогий Юрій Іванович... Люблю.. спочивайте з миром, наш дорогий Вчитель...
Влад Солодовник, гр. ІВІ-97
Читаю Вайбер на ночь,
Как хронику сердец
Ушёл Юрий Иваныч и Эдик Лисовец
А первый был Учитель,
Второй наш брат студент.
Вы головы склоните!
ИВИ и Факультет
От нервов,от недуга,
что их сумел подсечь.
И просим мы друг друга,
Друг друга поберечь.
Не скажешь все словами
Себя словил на том,
Прощаюсь и листаю ИВИ фотоальбом.
Назавжди світлою залишиться пам’ять про історика, людину з ґрунтовними знаннями, вишуканим почуттям гумору, широким світоглядом, справжнього патріота України.
