Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.
Ліна Костенко
Українські назви місяців мають досить прозоре значення і чітке мотивування: всі вони пов’язані з певними явищами природи або господарською діяльністю українців.
Про осінні й зимові місяці, а саме про походження їх назв, народні найменування, традиційні обрядові дійства йдеться у відео, яке підготували на ТРК «Рудачі» за участі доцента кафедри української мови, кандидата філологічних наук Світлани Андріївни Бузько.
Сучасне українське літературне найменування вересень, безперечно, утворене від назви вересу, цвітіння якого припадає саме на перший місяць осені. Вересень – сезон сівби озимих. На цьому ґрунті сформувалася в усній українській мові назва сівень (від сіяти). У вересні перелітні птахи відлітають у теплі краї, або, як здавна казали на Україні, у вирій. Через це вересень ще називали довирій, довирійник. Священники називали цей місяць богородинець, оскільки саме у вересні українці відзначали свято Різдва пресвятої Богородиці. Інші назви – хмурень (від хмуритися – небо хмуриться), ревун (саме в цей час починаються холодні осінні дощі й ревуть вітри).
Вересень має й двослівне найменування – «бабине літо», так прийнято називати погідні теплі дні на початку осені, коли в повітрі літає павутиння. Таку назву місяць дістав у зв’язку з домашньою роботою жінок, основною колись для цього періоду: обробка конопель, вибілювання полотна тощо. Павутиння, що літає в цей період, пов’язують із деякими видами жіночої роботи, яка припадала саме на цей час, – прядіння, вишивання тощо.
Сучасна назва місяця листопад походженням завдячує осінньому опаданню листу. У словниках української мови кінця XIX – початку XX ст. фіксуються такі форми місяця: листопад, падолист, листопадень. Українська усна і писемна мова знає й інші варіанти назви місяця листопад: листогуб, листогубець, листосій, листосівень, листотрус, листольот, листокидень.
Назва першого зимового місяця грудень, на думку багатьох дослідників, походить від іменника грудь, або грудка (це був час непроїзних доріг, коли земля після осінніх дощів перетворювалася на грудки́). Інша поширена раніше назва цього місяця – студень (пов’язана зі стужею, тобто настанням холодів). Говірки іменують грудень трусим. Породили таку назву асоціації з першим снігом, першою сніговою порошею. Грудневе задощів’я викликало іменування грудня мочарець. Коли ж грудневий густий дощосій довго-довго звисає з неба, то грудень іменують не інакше як мжичик, мрякач, мжичник. Проте ці назви не ввійшли в єдину систему назв української літературної мови
Назва місяця січень бере свій початок від традиції, пов’язаної з вирубуванням (просічуванням, висічуванням) лісів. Січення (просіка, вирубка) проводилися найбільше в ту пору, що припадала приблизно на місяць січень. Імовірно, що слово січень етимологічно пов’язане з поняттям сильний (сікучий) мороз. Січень мав ще й іншу назву – просинець (від просині – частини чистого неба в міжхмар’ї). У говірках південно-західного наріччя й досі назва просинець активно функціонує як назва другого зимового місяця.
Сучасна українська назва лютий відповідає своїм значенням давнім назвам морозів у цей місяць: сердитих і тріскучих, уїдливих і жорстоких, лютих. Протягом тривалого часу лютий мав форму лютень, яка навіть у словниках XIX – початку XX ст. фіксується першою паралельно з назвою лютий. Лютий – єдина назва прикметникової форми поміж усіх сучасних українських найменувань місяців.
Як бачимо, українська мова багата народні назви місяців, у яких наш народ зафіксував своє світосприйняття, спостереження за порами року й цінування світу природи. Нехай ці слова поселяться в мовленні українців, аби шанувати рідне слово й оберігати його.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Ліна Костенко
Кафедра української мови бажає всім теплої й благодатної осені, непохитної й витривалої зими.
Віримо в ЗСУ! Віримо в Перемогу!
