Вишиванка — символ українського народу. День вишиванки започаткували у 2006 році, ініціаторка — студентка Леся Воронюк.
Вишивка розвивалась ще за Київської Русі. У XI столітті Анна, сестра Володимира Мономаха, заснувала першу школу вишивальниць. Вишиванки готували як придане, їхня кількість свідчила про добробут.
З XVII століття вишивка поширилась серед народу. Кожна дівчина вміла вишивати рушники. З’явились і чоловічі сорочки. Іван Франко носив вишиванки з піджаками.
У кожному регіоні — свої традиції:
Полтавщина — білим по білому, Крим — квіткові візерунки, Чернігівщина — тонка вишивка, Закарпаття — яскраві кольори, Київщина — біла тканина з червоно-чорною вишивкою.
На Дніпропетровщині спочатку вишивали білими й сірими нитками. Чорний колір був дорогим, символізував землю. Вишивали гладдю, хрестиком, мережкою. Символи — хвилька (вічність), сварга (сонце, енергія).
За козацтва техніки змішувались. Радянська влада вишиванки знищувала.
Українська вишиванка — це мистецтво, яке надихало митців: Т. Шевченко («Катерина»), І. Рєпін, О. Мурашко («Оксана»), М. Пимоненко («Гопак», «Чистий четвер»), М. Івасюк («Поцілунок»), І. Їжакевич.
Сьогодні ми відзначаємо День вишиванки. Факультет мистецтв долучається до святкування, а здобувачі кафедри образотворчого мистецтва підготували міні екскурс у вигляді презентації, аби поділитися красою та значенням цього важливого символу української культури.