Кафедра української мови - «З молитвою звертаюся до Бога і мовою вкраїнською молюсь»

Кордони моєї мови означають кордони мого світу

Людвіг Вітгенштайн

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється і залишається зрозумілою й близькою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, із попередніми поколіннями. 21 лютого відзначають унікальне свято – Міжнародний день рідної мови. Це свято є спільним і, водночас, вузько родинним для людей, яких об’єднала спільна історична доба.

21 лютого 2024 року з нагоди Міжнародного дня рідної мови студенти ІІ курсу факультету української філології підготували урочистий захід, на який завітали викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, колеги з інших кафедр університету, здобувачі освіти різних курсів, а також ректор КДПУ проф. Ярослав Владиславович Шрамко, перший проректор, доц. Оксана Андріївна Остроушко, проректор з науково-педагогічної роботи, доц. Юлія Олександрівна Баруліна та інші шановні гості.

Модераторами зустрічі стали завідувач кафедри української мови проф. Жанна Василівна Колоїз і доц. Ганна Глебівна Асмаковська.

Жанна Колоїз звернулася до присутніх з привітаннями.

«Ми вдячні всім тим, хто відклавши свої нагальні буденні справи, знайшов пів години, аби долучитися до нашого дійства, і ще раз сказати своє слово про те, яка важлива рідна мова, яке значення вона відіграє в житті нації, народу, держави. Рідне слово – то святі скрижалі, які в часи дозвілля бринять кобзою і бандурою, сопілкою і трембітою, а в часи лихоліття – закличною сурмою. Сьогодні саме такі часи… Часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії. Це важкі часи… Часи випробувань, коли народу загрожує розорення, рабство і смерть. І щасливий той, хто винісши народне горе і немало проливши крові на полях битв, може потім собі і всьому світові сказати, що в найстрашнішу годину в нього не було зерна неправди за душею. Сьогодні ми вкотре долучаємо свій українськомовний голос до рідномовного суголосся, аби рідне слово додало нам сили, оберігало нас і наших рідних, адже мова має значення», – наголосила Жанна Василівна.

Ректор КДПУ, проф. Ярослав Владиславович Шрамко звернувся до учасників урочистого зібрання з такими словами: «Міжнародний день рідної мови – свято глобальне, яке відзначають всі народи на землі. І український народ, як перлина в сузір’ї народів нашої планети, також доєднується до святкувань і вкотре підкреслює ту важливість, яку має рідна мова для всього буття українського народу, нашої нації. Пророчими є слова Ліни Костенко, які прозвучали на початку заходу, що нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову. Вони дійсно відбивають суть того, що відбувалося в історії і, на жаль, відбувається й зараз. Сьогодні, у часи випробувань, коли ми ведемо боротьбу не на життя, а на смерть, а це екзистенційна боротьба з нашим ворогом, то ми бачимо, що удар на себе бере насамперед мова, яку намагаються знищити. Ворог чітко усвідомлює: якщо зникне українська мова – зникне український народ та українська нація. Ми вдячні всім нашим захисникам, які боронять нашу землю від агресора, а такі заходи на підтримку рідної мови є внеском у загальну справу перемоги, супротиву й боротьби. Єднаймося та йдемо разом до перемоги, боронімо нашу мову й нашу рідну землю».

Перший проректор, доц. Оксана Андріївна Остроушко привітала всіх зі святом і зважила на особливий зв’язок мови та війни: «Російські ракети летять на російську мову! Тому хочу сьогодні всім побажати, щоб ми викорінили привід російським ракетам сюди до нас прямувати. Ми живемо у глобальному світі, де люди з кожним днем стають пов’язаними із собою все тісніше й тісніше. Різні народи, різні традиції, носії різних культур і носії різних мов мають зважати на те, що мови зникають разом із носіями. Ми маємо передати свою мову нашим дітям, онукам, щоб наші нащадки говорили нашою мовою, незважаючи на той глобальний світ, у якому ми живемо, й надалі будемо розвиватися. Головне завдання сьогодні – вистояти проти агресора. Мова – це тверда криця, мова – це зброя, і тільки цією зброєю на нашому освітянсько-культурному фронті ми зможемо здолати ворога. І це можемо зробити тільки українською мовою, яка пронизує наше сьогодення».

Про нелегкий тернистий шлях відбулася наша сьогоднішня розмова. Рідна мова… Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона піднялася з колін, міцно стає на ноги, захищається, обороняється, як і наша Україна загалом. Тому всі вірші й пісні, які пролунали під час сьогоднішнього заходу, насичені любов’ю до рідного слова, віри в те, що українська мова набере надмогутньої сили, пошириться всіма куточками нашої країни, стане дійсно рідною для нашого народу. Студенти у своїх виступах підсумували, що катована, гнана рідна мова повертається в рідний дім...

Щирими словами привітала студентів і викладачів декан факультету доц. Любов Миколаївна Семененко, яка надихнулася від почутих поетичних рядків, промов й закликів уклонитися українському слову, вшанувати рідну мову.