29 листопада в Україні відзначають 245 років від дня народження Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (1778–1843), українського драматурга, прозаїка.

Олесь Гончар писав про нього таке: «Внесок Г. Ф. Квітки-Основʼяненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург широко відкрив двері у велику літературу. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-побутові комедії. Письменник розробив і утвердив в українській літературі принципи просвітительського реалізму, який у 30-х роках ХІХ ст. став на Україні провідним творчим методом і літературним напрямом».

Сергій Єфремов назвав його «батьком української прози», Тарас Шевченко звертався до письменника «батьку ти мій, друже».

Студенти факультету української філології (групи УМЛ-22, УПФ-22) разом із доцентом Ганною Асмаковською підготували лінгвістичну мандрівку життєвим і творчим шляхом видатного письменника, адже його внесок у розвиток української мови (!) важко переоцінити.

Мова Г. Квітки-Основ’яненка – це помітне явище в історії української літературної мови. Він не ставив за мету підняти її до рівня всебічного знаряддя розвитку народу. У нього було скромніше завдання: через художнє слово будити в людині її душу. Григорій Федорович є автором перших серйозних художніх текстів, написаних літературною українською мовою. Своєю творчістю Григорій Квітка-Основʼяненко змусив замовкнути останніх скептиків у середовищі інтелігенції Російської імперії, які вважали українську «народну» мову непридатною для повномасштабної літературної творчості, за винятком хіба що жартівливих творів. Так, завдяки Григорію Квітці-Основʼяненку українська нація отримала повноцінну літературну прозу. Він же залишив у своїх текстах чіткі обриси слобожанського говору першої половини XIX ст., який мало змінився і в наші дні, а тому сучасний читач може прослідкувати у творах митця фонетику Слобожанщини.

За своє життя він не покидав Україну й рідний Харків. Говорив: «Московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до української мови. Коли вони повитягають з московської мови все українське, то найзапекліший московський шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови».

Своїми творами Григорій Федорович Квітка-Основʼяненко вчив українців почуття людської й національної гідності, любові до живого українського слова, замилування рідною мовою. За це йому вічна шана й подяка!