До Дня української писемності та мови, який у нашій державі традиційно відзначають 9 листопада, студенти-редактори факультету української філології підготували свій редакторський проєкт, а саме: просвітницький відеоролик про значущість рідної мови в житті людини та нації. У такий національно-патріотичний спосіб УФРеревці, опанувавши дисципліну «Основи редакторської майстерності», намагалися продемонструвати на практиці здобуті знання.

Слова геніального вченого Івана Огієнка про те, що «мова – то серце народу», набувають надзвичайної актуальності саме зараз, у часи війни – війни не лише за наші території, але й за наші думки, світогляд, нашу мову. На таких важливих і водночас простих істинах як «мова – то надійний кордон», «мова – це потужна зброя» і наголошують творчо-ідейні режисери презентованого фільму: Шаповал Яна (головний редактор), Кучма Роман (літературний редактор), Коваленко Тетяна (художній редактор), Гребень Оксана (технічний редактор).

Мовознавець Іван Огієнко ще в 30-х роках ХХ століття озвучив шедевральні приписи для українців, що стали відомими як «Десять мовних заповідей свідомого громадянина». Нагадаймо їх і ми.

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.

9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

Говорімо! Любімо! Цінуймо! І, звичайно, перемагаймо!