Мова – це наш голос, що звучить крізь століття, долаючи заборони, утиски та війни. Це голос, що об’єднує нас у родину, націю, країну. Рідна мова – це не лише про слова, а й про пам’ять поколінь, про нашу історію та майбутнє. Вона живе у кожному з нас – у рядках поезії, у ритмах сучасної музики, у розмовах, у думках. Вона звучить на фронті, в тилу, у волонтерських центрах – і це ще один доказ, що українська мова є нашим непереможним щитом.

21 лютого 2025 року на факультеті української філології відбувся урочистий захід, присвячений Міжнародному дню рідної мови, який підготували студенти різних курсів під керівництвом доцента кафедри української мови Ксенії Анатоліївни Качайло. На святкове зібрання завітали викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур,  здобувачі освіти різних курсів, а також ректор КДПУ професор Ярослав Владиславович Шрамко, перший проректор, доцент Оксана Андріївна Остроушко та інші шановні гості.

Ректор КДПУ, професор Ярослав Владиславович Шрамко звернувся до учасників урочистого зібрання зі словами-привітаннями й відзначив, що сьогоднішній захід є потрібним, особливо в часи, коли ми маємо виборювати нашу незалежність та ідентичність. Ту ідентичність, яка насамперед забезпечується рідною мовою. Міжнародний день рідної мови має особливе значення для українців!

Сердечно привітала студентів і викладачів в. о. завідувача кафедри української мови професор Тетяна Михайлівна Мішеніна, яка закликала присутніх вшанувати рідну мову, акцентувала на її неповторному багатстві, красі, милозвучності, сакральній цінності для народу. Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам залишили попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам.

Літа, віки як вода, – їм нема вороття.

Історична пам’ять вічна.

Слово рідне виростає з душі народу

У віртуальній аудиторії прозвучали вагомі слова про рідну мову, її значення для людини, для народу й нації. Оскільки мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.

У розробці заходу активну участь узяли студентки групи УПФ-21 Вероніка Ільчук та Валерія Волкова. Присутні здобувачі освіти декламували українську поезію, звернулися до класиків і сучасників, презентували власні поетичні рядки, народжені у серці сучасної молоді. Студентка першого курсу Єлизавета Єрмолаєва з нагоди свята рідної мови написала такі рядки:

У кожного народу мова є,

Вона – візитка кожної країни.

Вона ж гартує сталь і дух кує,

Вона – незламність неньки України.

У кожного вона в душі одна,

Та, що дана від мами й тата.

Ніхто не скаже, що вона проста,

Хоч мова козаків, а все ж крилата.

Ви вслухайтесь у мрійливі колискові,

Які приносять сни нам кольорові,

Слова освідчення, пісні бунтарні,

Такі вже влучні, щирі, вправні.

Сьогодні українська - вишукана мова,

Що залишає в душах силу слова.

В ній ніжність, гордість, правда і любов,

Вона дзвенить, як пісня, знов і знов.

 Цікаво й пізнавально для студентів пройшов квіз, питання якого торкалися тих чи тих відомих фактів про українську мову.

Мова – це наша зброя, наш культурний фронт. Необхідно берегти і розвивати її, бо кожне слово українською – це впевнений крок у наше майбутнє. Тож плекати мову – наш обов’язок і відповідальність.

Кожне слово українською – це акт спротиву, це внесок у нашу культуру, це ще один крок до перемоги. Тож нехай наша мова буде сильною, вільною і непереможною!

Слава нашим Воїнам-Героям,

Слава нашим мужнім Захисникам!

Слава всім, хто в цей буремний воєнний час нищить ворога на всіх фронтах.