2-5 липня 2025 року у британському місті Брістоль відбулася 11 конференція «Society for Renaissance Studies», яка об’єднала дослідників давньої літератури з усього світу. Цього разу організатори обрали актуальний для глобалізованого наукового континууму ракурс – «Interconnections», – що передбачав розмови про такі безпосередні літературознавчі аспекти як професійна взаємодія письменників, різнорівнева подібність авторських текстів, типологія персонажів, комбінація жанрових начал у межах одного художнього полотна тощо. На засіданнях 9 репрезентативних панелей, сформованих із понад 300 учасників (з Великої Британії, Франції, Іспанії, Греції, Італії, Сполучених Штатів, Швеції, Фінляндії, Індії, Мексики, Польщі, Чехії, Австралії, Словенії та ін.), розглядалися проблеми, які не лише відкривали нові обрії літератури Ренесансу в Англії, Франції, Італії, але й створювали можливості для проєктування поетики творів Високого Середньовіччя та Відродження на сучасні дослідження під кутом зору різних методологій.
Від КДПУ у конференції прийняла участь доцент кафедри англійської філології Л.Д. Федоряка. ««Society for Renaissance Studies» – світова літературознавча спільнота, зустрічі якої у 2004 році започаткували дослідники Брістольського університету, спеціалізується на вивченні давньої літератури і збирається кожні два роки, аби поділитися фаховими здобутками. Я вперше була на такому престижному закордонному форумі, тому враження беруть гору над словами, – і від самого міждисциплінарного заходу, і від оригінальної культурної програми, і від знайомства з однодумцями, чиї розвідки раніше знала лише за прізвищами.
Хотіла би виділити кілька важливих моментів. Я завжди наголошую на тому, що давня література – напрочуд актуальна, але цього разу було просто неперевершено. Здалося, що ми зібралися обговорити виключно сучасний стан речей у царині літературознавства. Можливо, таке відчуття пояснюється зануренням у англомовне середовище, а, може, тим, що організатори намагалися забезпечити релевантність кожної панелі сучасним викликам. Резонансні теми інклюзії, ґендеру, жіночого письма, національної ідентичності, які зазвичай постають фокусом уваги дослідників сучасної літератури, а також їхня інтерпретація крізь призму злободенних релігійно-політичних і культурно-естетичних чинників суспільства, яке наразі не має високих географічних бар’єрів, ще більше зближували і споріднювали класичні сюжети з подіями, які нині відбуваються в Україні. Окрім своєї панелі, я відвідала круглий стіл про унікальні властивості давньої сатири, секції про медичну практику, книгодрукування і розвиток бібліотек у XVI ст., кілька «шекспірівських» засідань і «спенсерівські» студії, і в черговий раз упевнилася в тому, що точок дотику з сучасністю в цих дискурсах чимало. А щоб усвідомити наявність певного концепту, образу, проблеми давньої літератури, яким і справді непідвладний час, варто лише правильно налаштувати дослідницьку оптику.
Відзначу, що структура панельних дискусій – відсутність видимого академічного поділу між часом фікційним і реальним, яка мені надзвичайно імпонує, – сприяла представленню доповідей на ренесансні теми і обговоренню їх і поза художнім матеріалом. Завдяки цьому з’явилася можливість осучаснення класичних мотивів. Я підготувала виступ, основу якого складали особливості реалізації «свого» і «чужого» в єлизаветинській літературі, але її обговорення перетнуло кордони англійського Ренесансу і плавно перейшло у серйозну розмову про національну ідентичність українців під час війни з росією. Висновком нашої панелі (до якої, крім мене, долучилися представники університетів Великої Британії, Ізраїлю, Італії, Канади), стала теза про ментальну і фізичну ідентичність українського суспільства, а особливо тоді, коли мова йде про внутрішньо переміщених осіб, а також про тих українців, які вимушено залишили країну після початку повномасштабного вторгнення. Неочікувано, але тим цінніше, що на міжнародній конференції з давньої літератури у Великій Британії так невимушено прозвучала актуальна для України тема, і прикметно, що саме єлизаветинські тексти інспірували активний обмін думками про нагальні для нашої країни проблеми.
За це хочу щиро подякувати англійським колегам, – не лише за запрошення приєднатися до авторитетного колективу відомих учених, а й за відчутну підтримку України і української науки у такий складний час».
