Мета: розвивати правильну літературну вимову;- збагачувати словниковий запас; поглиблювати знання про українську мову; виховувати любов до рідної мови.
Розмовляючи щодня вдома, в університеті, на вулиці, ми іноді й не замислюємося над особливостями, відтінками слів, доцільністю їх вживання.
Ми сприймаємо слово, як щось звичайне, само собою зрозуміле. А тим часом мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона – дзеркало душі народної, його історії.
Студенти академічних груп ТУР-19 (куратор Остапчук І.О.) та ТУР-16 (куратор Шиян Д.В.) з'ясували особливості походження української мови. Українська мова із сім'ї східнослов'янських мов. Російська й білоруська мови – рідні сестри. Ось послухайте як звучить заключна строфа Шевченкового «Заповіту» іншими мовами:
(укр.) І мене в сім'ї великій,
В сім'ї новій, вольній
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
(рос.) И меня в семье великой,
В семье вольной, новой
Не забудьте – помяните
Добрым, тихим словом.
(білор.) І мяне у сям'ї вялікай,
Сям'ї вольнай, новай
Пам'януць вы не забузьке
Нязлым ціхім словам.
Насолоджувався українським словом Пушкін. Часто вводив до своїх слів українські слова, вирази, прізвища – Гоголь; поважав і славив українське слово Маяковський
Слово буває ніжним і грізним, закличним і ласкавим… Недарма кажуть, що словом можна вбити, але можна, і це краще, окрилити
Студенти знайшли інформацію про те,що в одинадцятитомному «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. А ще існують терміни, діалекти. Отож підрахувати геть усі існуючі українські слова майже неможливо. Вчені підрахували, до речі, що Пушкін і Шевченко використовували в своєму лексичному запасі до 20 тисяч слів. Звичайна людина в середньому вживає до 4 тисяч слів.
А хто першим вас, познайомив з рідною українською мовою?
Мама,коли читала книжки.
Завершили захід прослуховуванням сонету Дмитра Павличка «Якби я втрати в очі, Україно…»
Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снів
Твоя б лунала мова солов’їна.
Той світ, що ти дала мені у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов’я,
Дивитися на радості обнови,
Та материнської не чути мови –
Ото була б загибель – смерть моя.
Спасибі, доле, що нам судила
У цьому краї пізнати світ.
Спасибі, нене, що навчила
Дзвінкої мови з дитячих літ.
У тій мові ми співаєм,
В ній казки ми кажем.
У тій мові ми минувшість
Нашу відкриваєм.
Ось тому плекаймо, діти,
Рідну свою мову.
Вчімося складно говорити
Своїм рідним словом"