14 листопада 2022 року на кураторській годині студенти групи МХКм-22 (куратор Міщанчук В.М., староста Заіменко Марія) згадували легендарну постать – Григорія Савича Сковороду, говорили про нього не тільки як про філософа, богослова, поета, педагога, а ще й видатного композитора та виконавця. Навчаючись у Києво-Могилянській  академії студент Сковорода оволодів грою на скрипці, органі, флейттраверсі (поперечна флейта), віртуозно грав на лірі, гуслях, бандурі та був незамінним учасником оркестру. Маючи прекрасний голос Григорій Савич співав у Придворній співочій капелі Петербурга. Повернувшись на Батьківщину, Сковорода ділився своїми музичними знаннями. Під час викладання в Харківському колегіумі та як Приватний сільський вчитель, Григорій Савич  проводив свої нетрадиційні заняття, тримаючи в руках сопілку і флейту. Багато імпровізував, вів заняття з хором у супроводі органа, займався зі шкільним оркестром, запрошував лірників і співав із ними українських пісень, свої канти. На музичних вечорах у Харкові співав і виконував соло на флейті.

Обравши долю мандрівного вчителя, філософа і народного співака, Григорій Савич, завжди співав народні пісні, духовні та світські канти і псалми, закладаючи тим самим історію української пісні-романсу. Постійним супутником у його мандрах була й флейта, на якій награвав сумні фантазії та симфонії. Як зазначає Д. Яворницький, що своїми піснями та грою на флейті Г. С. Сковорода «“замовляв” душевні й сердечні рани недужих, самотніх, зневажених й убогих».

Музичний світ Сковороди обіймав музику його землі, народу, історія якого тривала, за його ж відліком, три тисячоліття. Через розмаїття побутових жанрів, інтонацій та ритмів він сповідував і поширював свою філософію буття, вів діалог із світом.

У музиці наших сучасників Лесі Дичко, Івана Карабиця, Олександра Козаренка, Валентина Сильвестрова,  Євгена Станковича, Богдани Фроляк, Олександра Щетинського звучить відгомін сковородинської філософії.