Науково-методичний форум «Європейський вимір української історії: практики впровадження в системі шкільної освіти». 

Захід відбувся 16 квітня 2026 р. в межах реалізації меморандуму про співпрацю з Радою Європи за участі освітніх інституцій та видавництва «Літера», що підкреслює важливість міжінституційної взаємодії у процесі модернізації історичної освіти. У виступах представників Обсерваторії історичної освіти Ради Європи було окреслено її ключову місію - системне дослідження стану викладання історії в країнах-членах, а також вироблення рекомендацій щодо вдосконалення змісту та методик навчання.

Особливу увагу було приділено проблемам методики та методології історії, зокрема критичному переосмисленню марксистської концепції історичного розвитку та соціальної парадигми, що тривалий час визначала підходи до інтерпретації історичного процесу в пострадянському просторі. У цьому контексті наголошувалося на необхідності формування плюралістичного, науково обґрунтованого підходу до викладання історії, вільного від ідеологічних нашарувань (ректор КНУ В. Бугров).

Представники Міністерства освіти і науки України акцентували увагу на стратегічному значенні європейської та євроатлантичної інтеграції у сфері освіти, зокрема через оновлення навчально-методичного забезпечення. Було відзначено вагому роль видавництва «Літера» як партнера у створенні сучасних підручників, підкреслено, що розроблення нового освітнього продукту сьогодні є комплексним процесом, який поєднує наукову експертизу, методичні інновації та відповідність міжнародним стандартам.

Окремо було висвітлено питання участі України в Обсерваторії історичної освіти Ради Європи. Попри те, що ініціатива створення інституції була започаткована раніше (зокрема за участі французько-російського партнерства), Україна долучилася до неї у 2022 р., що було зумовлено як попередніми політичними обставинами, так і повномасштабною війною. Наголошувалося, що членство в Обсерваторії відкриває можливості для просування українських історичних наративів на міжнародному рівні та є важливим інструментом протидії російській пропаганді в гуманітарній сфері.

У сучасному дискурсі реформування історичної освіти учасниками форуму актуалізовано проблему зміни підходів до змісту, методики та функціонального призначення навчання історії. Зокрема, наголошувалося, що для більшості учнів підручник залишається фактично єдиним джерелом системного історичного знання, водночас рівень його реального опрацювання є низьким. Це зумовлює необхідність переосмислення ролі підручника – від інструмента передачі знань до засобу формування стійкого інтересу до історії, що відповідає практикам європейських освітніх систем, зокрема британської, де пріоритет надається зацікавленню учня, а не лише засвоєнню визначеного обсягу інформації.

Важливим напрямом є також деколонізація історичного знання у європейському вимірі. Це передбачає, з одного боку, активне представлення українських історичних наративів у міжнародному академічному просторі, а з іншого – формування здатності до взаєморозуміння та поваги до історичних інтерпретацій партнерських країн. Такий підхід сприяє подоланню однобічних або нав’язаних інтерпретацій минулого та формує основу для конструктивного міжкультурного діалогу.

Окрему увагу приділено проблемі методичного забезпечення викладання історії. В умовах недостатньої кількості навчальних годин і обмеженого використання додаткових матеріалів постає потреба розвитку історичної інфраструктури – сукупності освітніх ресурсів, медіапродуктів, цифрових платформ та позашкільних практик. Європейський досвід, зокрема британський, демонструє ефективність широкого використання популярних форм історичного контенту (документальні фільми, освітні медіапроєкти, інтерактивні студії), що значно розширюють можливості навчання. Нарешті, у змісті історичної освіти наголошується на необхідності балансування між складними, конфліктогенними темами та більш широким спектром історичних сюжетів, що дозволяють формувати позитивний інтерес до історії. Ключовим результатом навчання має стати не лише засвоєння фактів, а розуміння історії як простору боротьби ідей, інтерпретацій та смислів, що формує здатність учнів до самостійного мислення й аналізу.

У заході взяли участь завідувач кафедри історії Наталя Печеніна та магістранти групи ІСм-25 Анна Жук, Айджюн Бондар, Дмитро Данилків та Станіслав Черниш.

Анна Жук:

Мала можливість відвідати онлайн, панельну дискусію «Синхронізація історичних наративів: Україна у структурі європейського освітнього простору», що відбулася в межах науково-методичного форуму «Європейський вимір української історії: практики впровадження в системі шкільної освіти». Захід, який був організований Київським національним університетом імені Тараса Шевченка спільно з Обсерваторією з викладання історії в Європі (OHTE) Ради Європи, справив надзвичайно позитивне враження.

Було дуже цікаво почути думки представників МОН України, Обсерваторії (OHTE), Українського інституту національної пам’яті, EuroClio та педагогів-практиків щодо доцільності інтеграції всесвітньої історії з історією України. Обговорення виявилося змістовним і актуальним, адже порушені питання безпосередньо стосуються сучасних підходів до викладання історії та формування цілісного історичного мислення учнів. Особливо цінним було ознайомлення з європейським досвідом сприйняття української історії та підходами до її інтеграції в ширший європейський контекст. Для мене певним відкриттям стала діяльність Обсерваторії з викладання історії в Європі та той факт, що Україна з 2023 року є активним учасником цього процесу. Важливо, що українська сторона сприяє вписуванню української історії в загальноєвропейський контекст, готує аналітичні та тематичні звіти про стан викладання історії, а також організовує наукові заходи та симпозіуми.Змістовною була доповідь національного координатора Обсерваторії (OHTE) Сергія Шкабка, який окреслив ключові завдання, пріоритети та переваги діяльності цієї інституції. Його виступ допоміг краще зрозуміти значення міжнародної співпраці у сфері історичної освіти.

Загалом дискусія залишила дуже позитивні враження, надихнула на подальше осмислення ролі української історії в європейському освітньому просторі та викликала щире захоплення високим рівнем організації (модератори слідкували за дедлайнами) й змістовним наповненням заходу.

 Айджюн Бондар:

У межах науково-методичного форуму “Європейський вимір української історії: практики впровадження в системі шкільної освіти” була представлена доповідь Сергія Шкабки яка присвячена участі України в Обсерваторії викладання історії в Європі (ОНТЕ) як важливому інституційному механізму інтеграції національної історичної освіти до загальноєвропейського освітнього простору. Участь України в Обсерваторія викладання історії в Європі відкриває широкі можливості для інтеграції до європейського освітнього простору. Зокрема, вона передбачає долучення до підготовки аналітичних матеріалів, участь у міжнародних заходах та доступ до експертної підтримки. Важливими є також перспективи розвитку професійного середовища через нетворкінг, обмін досвідом та взаємне навчання. У цьому контексті Україна не лише переймає європейські практики, а й активно представляє власний історичний досвід у міжнародному дискурсі. Загалом, тема “Синхронізація історичних наративів: Україна у структурі європейського освітнього простору” є дуже важливою та актуальною, варто зазначити, що вона відображає актуальну потребу узгодження національного історичного бачення з ширшим європейським контекстом. Йдеться не про уніфікацію історії, а про пошук спільних підходів до інтерпретації минулого, що дозволяють інтегрувати український наратив у європейський освітній простір, зберігаючи його самобутність і водночас сприяючи формуванню спільних ціннісних орієнтирів.

 Дмитро Данилків:

Відвідав форум «Європейський вимір української історії: практики впровадження в системі шкільної освіти». Ділюсь враженнями)

Захід загалом справив дуже позитивне враження, серед усіх раніше проведених заходів саме цей мені сподобався найбільше. Особливо цікавими були обговорення сучасних викликів у сфері освіти, розбір нормативної бази та питання захисту викладачів. Окремо запам’ятався блок про вчителя-військового, де піднімалися теми маніпуляцій і їх критичного осмислення. Не було тих «рожевих окулярів», що у нас все добре. Сподобався формат живої взаємодії з аудиторією. У цілому комунікація виглядала природною, без зайвої формальності, що нагадувало формат подкасту і добре сприймалося. Атмосфера була відкрита та конструктивна. Оцінюю форум на рівні 9/10 - передусім за якість подачі, актуальність тем і «живий» формат взаємодії.